Франческо Петрарка (Petrarca) – величайший из итальянских лирических поэтов и в то же время один из величайших ученых той эпохи родился 20 июля 1304, умер 18 июля 1374. Отец его Петракко (т. е. Пьетро) ди Паренцо, как член партии Белых вместе с Данте и другими подвергся в 1302 изгнанию из Флоренции и поехал в Авиньон, куда перебрался вскоре и папский двор. Преподавателем молодого Франческо был грамматик Конвеневоле да Прато. Затем Петрарка слушал право в Монпелье и Болонье.В 1325 он вернулся в Авиньон и после смерти родителей (1326) вступил в духовное звание. В 1333 Петрарка совершил через Париж, Гент, Фландрию и Брабант путешествие в Люттих, где открыл две речи Цицерона. За латинское послание к папе Бенедикту XII с обращённой к нему мольбой вернуться из Авиньона в Рим Петрарка получил в 1335 первый свой приход – каноникат в Ломбеце. Вблизи Авиньона, в прелестной долине Сорги, у столь прославившегося, благодаря Петрарке, источника Воклюз, итальянский поэт купил себе маленький домик, в котором он и провел несколько лет в полной тишине, углубленный в занятия. Многие из лучших стихотворений его к Лауре были написаны им здесь. Поэтические произведения Франческо Петрарки доставили ему вскоре громкую славу. Римский сенат и канцлер парижского университета одновременно пригласили поэта для увенчания его поэтическим венцом. Петрарка решил принять лавры, предложенные ему Римом, и был увенчан ими из рук сенатора Орсо дель Аниляр в первый день Пасхи (8 апреля) 1341 в Капитолии. За новое послание к папе поэт получил приорат Мильярино в епархии Пизы.
С конца мая 1342 до начала сентября 1343 Петрарка жил в Авиньоне, где познакомился с Колой ди Риенци. В этот период времени Петрарка написал книгу «О презрении к миру» («De contemptu mundi»). Византиец Варлаам обучил его элементарным сведениям греческого языка. В сентябре 1343 папа послал Петрарку в Неаполь, чтобы оградить там верховные права папского престола. В 1346 Петрарка получил пребенду, а позже (1350) архидьяконат в Парме. Известие о восстании римского народа против своего высокородного тирана и возведение Колы ди Риенци в звание народного трибуна (1347) вдохновило поэта, и он написал знаменитое свое послание к Коле ди Риенци и к римскому народу.
Ну короче они носили сначала сшитую кожу , а потом начяли одевать ткани , ето била татакавая революция в одежде , она кардинально изменилась
1.варяги, так как остальные славянские племена
2.Дружинник, так как остальные зависимое население.
3. радим, остальные предводители варяжской дружины
4. Андрей Рублев,<span>так как он был художником-иконописцом и жил в 15-16 в., а все остальные лица имели самое прямое отношение к Куликовской битве, произошедшей в 14 в.</span>
<span>6 мая 1812 года заключен Бухарестский мирный договор. К России переходила восточная часть Молдавского княжества —
территория Пруто-Днестровского междуречья, получившая затем
статус Бессарабской области.Граница в Европе переносилась с р. Днестр на Прут
до его соединения с Дунаем, обеспечивалась свобода русского
торгового судоходства по этой реке.Дунайские княжества возвращались Турции, но
подтверждалась их автономия, дарованная на основе
Кючук-Кайнарджийского (1774) и Ясского (1791) мирных договоров.Сербии предоставлялась внутренняя автономия и право сербским чиновникам собирать налоги в пользу султана.В Закавказье Турция признала расширение русских владений, но ей возвращалась крепость Анапа.</span>
<span><em>Позитивні наслідки. </em> У роки довоєнних п'ятирічок у вкрай важких умовах тоталітарного режиму трудящі України створили <em>потужну індустріальну базу, </em> яка за окремими показниками вивела Україну на рівень економічно розвинених країн світу. Почали давати промислову продукцію гіганти металургії: «Запоріжсталь», «Азовсталь» і «Криворіжсталь». Стали до ладу Краматорський машинобудівний, Луганський паровозобудівний, Макіївський, Дніпродзержинський та інші металургійні заводи. Кількість промислових підприємств за роки довоєнних п'ятирічок зросла в 11 разів. В Україні було побудовано 100 нових шахт. Республіка стала важливою металургійної, вугільної, машинобудівної базою СРСР.</span><span>У 1930-х рр. в Україні <em>змінилася структура господарства: </em> зросла частка промисловості в порівнянні з часткою сільського господарства в загальному обсязі валової продукції республіки; у валовій продукції промисловості зросло виробництво засобів виробництва; велика індустрія стала витісняти дрібну промисловість.</span><span>Україна <em>випередила </em> за рівнем розвитку галузей важкої промисловості деякі західноєвропейські країни. Вона посіла друге місце в Європі (після Німеччини) за виплавкою чавуну, четверте місце в світі з видобутку вугілля. З виробництва металу і машин республіка випередила Францію та Італію, наздоганяла Великобританію.</span><span>За роки перших п'ятирічок удвічі зросла чисельність робітників. У 1930-і рр.сформувався <em>національний </em> український робітничий клас і <em>національна</em>технічна інтелігенція.</span><span> Негативні наслідки індустріалізації. Економічна міць держави була спрямована не на задоволення насущних потреб людей, а на <em>зміцнення тоталітарного режиму </em> і затвердження у свідомості людей ідеологічних догм більшовизму, створення військово-економічних ресурсів для «експорту революції». Індустріалізація здійснювалася за рахунок селян, супроводжувалася масовими репресіями.</span><span>В цілому форсована індустріалізація України не привела <em>до підвищення </em>життєвого рівня народу. У 1930-і рр. знову з'явилися величезні черги, продовольчі картки, дефіцит найнеобхіднішого. Урбанізація призвела до значного ускладнення житлової та продовольчої проблем.</span><span>У ході індустріалізації посилилася централізація управління промисловістю, утвердилися командно-адміністративні методи управління; був узятий курс на мілітаризацію промисловості. Держава відмовилася від непу і початок примусовими засобами експлуатувати з селян додаткові кошти на форсування індустріалізації. Фактично зник матеріальний принцип стимулювання праці. Праця робітників стимулювався позаекономічними засобами і, насамперед, розгортанням «соціалістичного змагання».</span><span>У першої п'ятирічки ставка була зроблена на <em>підприємства-монополісти </em>(запорізький завод «Комунар», що випускав зернозбиральні комбайни, Луганський паровозобудівний та ін.), які згодом фактично підім'яли під себе всю економіку країни.</span><span>Промисловий потенціал України (як і всього СРСР) формувався <em>диспропорційно: </em> посилювалися і розширювалися традиційні індустріальні райони - Донбас і Придніпров'я, а промисловість досить густо заселеного Правобережжя помітно відставала у темпах розвитку.</span><span> </span>