Кожен розуміє сенс цього великого слова «любов» по своєму. Адже ніхто ніколи не зможе полюбити також як інша людина. Для всіх любов – це унікальне почуття, яке неможливо описати словами, яке наповнює всю душу людини, який змушує серце битися сильніше, а світ здається краще і чистіше. Почуття любові до ближнього простій людині дуже складно описати, її можна лише відчути.
Однак, тільки найбільші поети і письменники всього світу змогли підібрати правильні слова, які б могли хоч трохи уявити, що ж діється в душі у закоханої людини. Без їх значного внеску в культуру суспільства всіх поколінь і часів не змогли б ми настільки красиво і вишукано висловлюватися в любові, а також з таким захватом чекати, коли ж і нас захопить повністю це почуття.
Але поряд з кохання часто, якщо не сказати майже завжди, слід розлука. Знову ж якщо пригадати літературні твори, більшість з них наповнені не тільки почуттям любові, але і трагедією розлуки, часто вона буває вічною. Адже що може бути більш страшне, ніж зустріти свою другу половинку, того заради кого ти пішов би на все, пожертвував би всім чим тільки можна, доклав би всіх зусиль, щоб зробити його щасливим, а потім втратити назавжди.
Для мене самої першої трагедією, пов'язаною з любов'ю і розлукою був міф з циклу про Давньої Греції, він назвався «Орфей і Еврідіка». У ньому розказана дуже давня і дуже прекрасна історія кохання пастуха Орфея та його дружини Еврідіки. Смерть розлучила їх навічно, і все що залишалося Орфею – це оплакувати кохану, поки не прийде його смерть і не зустрінуться вони в підземному світі мертвих. Молодий чоловік кожен день приходив на могилу коханої, співав для неї пісні, приносив жертви і серйозно почав замислюватися про самогубство. Адже жити в розлуці з коханою людиною нестерпно, можливо для когось це навіть гірше смерті. Але боги зглянулися над Орфеєм, але поставили умову, що він сам повинен спуститися в світ мертвих, забрати звідти дружину, але, ні в якому разі не дивитися на неї до виходу з підземного царства.
Молодий чоловік мужньо протистояв усім страхам і жахливим духам. Він готовий був випробувати самі страшні страждання лише б бути знову з коханою. У результаті він знайшов тінь Еврідіки і почав виводити її на поверхню, але жодного разу не глянув на неї. Це сильно засмутило дівчину. Адже вона подумала, що Орфей розлюбив її і навіть бачити не хоче. Еврідіка почала вмовляти чоловіка, щоб він поглянув на неї. Орфей мужньо протистояв усім негараздам і випробувань, але бачити, як мучиться його кохана, було вище його сил. Тому він порушив заборону і все ж подивився на дружину. І тут же вона впала замертво. Усвідомивши, що він накоїв, він впав у відчай і не хотів повертатися назад. Тоді боги змилувалися над цією чудовою парою, що пройшла стільки випробувань і повернули життя Еврідіки. З тих пір вони жили душа в душу аж до кінця своїх днів.
На мій погляд, чудова і дуже повчальна історія. Розлука може, як погасити почуття любові, якщо вона була не настільки сильною або ж навпаки-зміцнити й усвідомити сильну любов. Адже поки людина з нами, ми навіть не можемо уявити як він нам дорого і як ми будемо по ньому нудьгувати. Але як тільки настає період розлуки, хай навіть короткочасної, всі почуття загострюються з новою силою. Ти починаєш усвідомлювати, що тобі погано без коханої людини, що тобі більше не хочеться розлучатися з ним ні на мить. Але якщо такого відчуття не виникає, то мабуть, це не той чоловік, з яким слід було б провести все життя. Тому розлука навіть допомагає зрозуміти, що ти насправді відчуваєш до людини, і так він тобі насправді доріг.
Микола Гурович Куліш прожив лише 44 роки, але назавжди залишився у пам'яті українського народу як талановитий письменник, драматург і режисер, активний громадський діяч, газетяр і педагог-новатор. Важко навіть уявити, що б він ще міг встигнути зробити у своєму житті, якби не став жертвою сталінського терору.
Життя Миколи Куліша було складним з самого дитинства. Він рано втратив батьків, але був дуже здібним і старанно вчився. За часів Першої Світової, коли Микола Куліш зібрався навчатився у Новоросійського університеті, він був мобілізований до царської армії, і в 1915 році був тяжко поранений під Смоленськом. У 1934 році його, вже знаного діяча культури, звинуватили у буржуазному націоналізмі, засудили до 10 років ув'язнення та через три роки розстріляли на Соловках.
Але, незважаючи на всі труднощі, що випали на його долю, і те, що його життя припало на дуже скадні часи, Микола Куліш встиг дуже багато - завдяки своїй обдарованості, цілеспрямованості, наполегливості та працьовитості. Зі свого не дуже довгого життя він присвятив літературній діяльності майже 30 років, бо писав з ранньої юності.
Український народ ніколи не забуде Миколу Куліша. Його ім'ям названі вулиці у Каховці та Дніпрі, а також один з перших річкових теплоходів на підводних крилах. Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр носить ім'я Миколи Куліша. Його п'єси досі йдуть у театрах, а люди читають його твори, віддаючи належне таланту цієї видатної людини.
"Он радовался, что сегодня же проснулся вовремя, <span>что не ожидал ни на отца, ни на мать, а </span>отправился сам к реке, чтобы порыбачить”<span> “ Снова донесся крик серой утки, но он ничуть не взволновал Юрка” “ Он представлял, как повезет утят в город, как показывать своим товарищам, как они будут завидовать. Он шел и пританцовывал”. “ Юра уже не дружил с сельскими ребятами. То ли они не принимали его к своей группы, то, как говорил Юра, он не захотел больше с ними знаться”. </span><span>Черты характера Юрка: </span><span>лживый и жестокий; грубый в отношении к Тоси; равнодушен к страданиям утки-матери и ее детей; хвастливый и коварный. Юра - олицетворение человеческой жестокости. “ Тося с первого дня привязалась к Юрка, все время старалась быть в его обществе,не спускала с него глаз”. “ Выпусти...ибо они умирают без воды”. “ Она хотела отправиться вместе с Юрой, чтобы слушать его рассказы о городе, о том, чего ей никогда не приходилось видеть”. “ Она сама готова была стать той уткой, сама готова была отправиться с ним, только если бы они плыли... - Плывите родные, плывите, ненаглядные!.. Что то она их посылает на воду, а они уже не плывут”. </span>Черты характера Тоси<span>: вежливый и порядочный; чуткая и добрая; способна к сопереживанию; умеет прощать обиды Юрка; любит природу беспокоится о ней. Тося - олицетворение человеческой доброты, милосердия.</span>
1)"Еней був парубок моторний <span>І хлопець хоть куди козак" 2)</span>Його благородне походження від Олімпійських богів визначає його видатну долю – збудувати нову сильну державу: «... в Трої народився <span>І мамою Венеру звав… 3)</span>Еней – справжній ватажок, здатний повести за собою людей, харизматичний, справедливий, відповідальний за долю свого війська. «Еней один не роздягався, Еней один за всіх не спав; Він думав, мислив, умудрявся (Бо сам за всіх і одвічав)». 4)«Еней пустив на нас ману… Звелів покинути нам Трою, <span>Підмовив плавати з собою…» - кажуть про нього троянці. 5)</span> «Троянець я, Еней одважний,Латинців ворог я присяжний! –<span>Я кошовий Еней-троянець, Скитаюсь по миру, мов ланець, По всім товчуся берегам.</span><span>Так лучче в сажівці втоплюся І лучче очкуром, вдавлюся, Ніж Турнові я покорюсь».</span>
Це про діда Платона і Савку, але можна писати тільки про Платона «Ніч перед боєм» — це розповідь про дідів. Герої твору є носіями кращих рис характеру людини — захисника Вітчизни. Їм властива твердість духу, нескореність ворогові; любов до батьківщини, волелюбність. Події виписані в романтично-піднесеному стилі, у творі все величне, незвичайне.
Портретна деталь дідів («на вид ви такий, пробачте, і маленькі і не дуже неначебто й здорові») є протиставленням до непереможної сили людського духу. Образи дідів — «добрих річних духів» — є уособленням краси і величі українського народу. Письменник не зосереджується на розкритті їхніх характерів, бо його завдання — за допомогою цих персонажів загострити в читачів почуття ненависті до ворога, закликати до останнього подиху боронити кожен шматочок рідної землі.
"Я дивився на діда Платона і з насолодою слухав кожне його слово. Дід вірив у нашу перемогу. Він був для мене живим грізним голосом нашого мужнього народу" - постає перед нами старими, але досвідченими та мудрими чоловіками, котри були авторитетом для всіх молодих солдат.
Тому я вважаю, що вони хочь і були просто дідами, але були справжніми героями.
_П_Р_И_Р_О_Д_А_
Природа дуже різноманітна!Є квіти,дерева,камінь,рослини,тварини,і навіть ми-люди ми теж маленький шматочок природи!Природа-це якась жива сила,яка може рости,вмирати,народжуватися,живитися,розмножуватися!Природу розподіляють на дві групи:ПЕРША-жива природа(квіти,дерева,звірі,люди)-цю групу так назволи тому що ці об`єкти живі вони можуть рухатися;ДРУГА-не жива природа(камінь,небо,сонечко)-цю групу так назвали тому що об`єкти цієї групи не рухомі,але вони теж відносяться до природи.До природи також відносяться моря,океани,матереки.На планеті земля чотири материки-ПЕРШИЙ АТЛАНТИЧНИЙ ОКЕАН-він знаходиться між материками Евразія,Африка,Північна і Південна Америка;ДРУГИЙ Індійський океан-він знаходиться між материками Евразія,Африка,Австралія;ТРЕТІЙ Північний Льодовитий океан-він знаходиться між материками Північна Америка,Евразія;ЧЕТВЕРТИЙ Тихий окенан між материками Евразія,Північна і південна Америка,Авсралія.Найбільший океан на Землі Тихий океан.На Землі є чотири материка:Північна Америка,Південна Америка,Євразія,Австралія.Найбільший материкна Землі Євразія-він омивається усіма океанами,а найменший материк Австралія він омивається двома океанами:Індійським і Тихим.Це тільки маленька частина про природу Землі,а насправді це поняття дуже велике!!!!