<span>Навесні природа пробуджується від зимового сну. Поступово сходить сніг, та земля недовго лишається чорною та голою. Тільки-но теплішає, звідусіль починає пробиватися молода яскраво-зелена трава, на деревах набухають бруньки та згодом перетворюються на маленькі листочки. На водоймах швидко тане лід. Крига гойдається на воді, доки зовсім не перетвориться на неї. Весняне небо зазвичай чисте, блакитне, і по ньому швидко пливуть сніжно-білі хмаринки, схожі на тварин - лева, черепаху, різні предмети, навіть обличчя людей.</span>
Мені найбільше подобаються ведмеді. І білі, і бурі. Білі — величезні, пухнасті, дихають важко, ходять назад і вперед по клітці або плавають у невеличкому басейні. Коли їм хтось що-небудь кине у воду, вони туди стрибають і граються з подарунком, а потім його їдять. їм, мабуть, дуже жарко тут, особливо влітку.
<span>Бурі ведмеді лежать у клітці, вилизують свою шкуру або, стоячи на задніх лапах, просять щось у відвідувачів. Вони такі симпатичні, важко уявити, що вони можуть бути небезпечними, як нам сказала вчителька. За ними можна лише спостерігати, і це дуже цікаво.</span>
[ ]; [ ], i [ ], ( немов), (що), (немов), (щоб).
Мій кій такий ледащий і гладкий, я це зиорумів коли він застряг у моїй шухляді.