Одного разу Павлик бачив, як Рудий зустрічав свою маму на трамвайній зупинці. Тимко, - отой зухвалий і злий забіяка, - пригортався до матері, як зовсім маленький хлопчисько, і ніжно, сумно шепотів: «Мамочко, рідненька! Приходь швидше! Я так скучив за тобою!» Як здивувався тоді Павлик!
Виходить, Рудий не такий уже й поганий. А добрий і лагідний. Тільки дуже гордий і самолюбний. І зацькований, як вовченя. Адже ж вони ніколи не сказали йому доброго слова. Навіть коли він і не зачіпав їх. Тільки гнали йогов ід себе, тільки дражнилися і кепкували з нього. Важко тепер з’ясувати, хто перший почав і хто більше винен. Але так склалося, і вже пізно про це говорити.
Ясно одне: Рудому вже тяжко. Йому набагато гірше, ніж їм. Бо він один.
Ще зовсім недавно, півгодини тому, Павлик люто ненавидів Рудою і боявся. А тепер вони разом ліпили сніговика і промовляв: «От хлопці будуть здивовані, от радітимуть»
Джмелі- 6 букв,5 звк,2 скл(--0=0)
Дзвонарі- 8 букв,7 за,3 скл,(--0-0=0)
По - префікс, зим - корінь, ов, ому - суфікси, закінчення немає, по-зимовому - основа.
Поле як вишитий рушник
Яблуко як сонце на неб|
Зор| як д|точки на планет|
ОТМЕТЬ КАК ЛУЧШИЙ ПЖ.
Мені дуже подобається осінь. Восени все навколо стає таким прекрасним, наче в казці. Листя змінює свій звичний зелений колір на різнобарвний букет, ніби кожне дерево одягає в сукню. Осіннє повітря стає чистим і прозорим, неначе кришталь. Здається, зробиш невірний рух - і воно розібється і задзвенить. Зграї птахів відлітають у вирій, і можна довго дивитися, як вони тоненькою низкою летять по сірому небу. Саме за все це мені подобається осінь.