Вірність це найважливіша властивість характера для друга. <span>Чи </span>залишиться<span> моя </span>совість чистою<span>? Ми з матусею детально спланували різдвяну подорож до Львова.</span>
Шануваты- значит уважать; прыроду- природу; неможлыво- нельзя; без- без; глубокых- глубоких; знань- знаний; про-про; навколышний- внешний; свит- мир.
Володінням мовою людина відрізняється від інших живих істот. Приходячи у світ, кожен із нас потрапляє в атмосферу мови, у ній живе і розвивається. За допомогою мови ми пізнаємо навколишню дійсність, здобуваємо знання, набуваємо здатності оцінювати явища життя, формуємо свій світогляд, вчимося планувати свої вчинки, аналізувати їх, передбачати можливі наслідки. Тільки через мову людина може сприймати й усвідомлювати думки, почуття і дії інших людей, доводити до їхнього відома результати власної мислительної діяльності, реалізовувати свої інтелектуальні можливості. За допомогою мови люди спілкуються між собою, узагальнюють свій досвід, нагромаджують знання і передають їх один одному. Мова, отже, є дійовим інструментом формування людської особистості.
<span>Набуті людьми знання не зникають, вони нагромаджуються, передаються з покоління в покоління. Така передача духовних надбань, на яких базується культура, здійснюється за посередництвом мови. Внаслідок цього формується і розвивається впродовж століть і тисячоліть історична спільність людей, що має назву народ. </span>
<span>Народ і його мова невіддільні одне від одного. Народ створює мову, а мова забезпечує існування народу. Народ живе доти, доки живе його мова. Людина, яка зрікається своєї мови, вбиваючи її у своїй душі, чинить злочин, зраджує ті незчисленні покоління наших попередників, які створили і зберегли для нас наш найбільший скарб — рідну мову як невичерпну скарбницю їхнього досвіду. Зберегти і примножити цей скарб — святий обов'язок кожного. </span>
Кон-ва-лія,все дуже легко)))
Із самого раннього дитинства я мріяв про собаку. І от моя мрія збулася. Батьки подарували мені песика. Він весь білий з невеликими чорним плямами. Його порода - далматин. Я назвав собаку Флюком. І з тих пір ми стали нерозлучними друзями.
Минув час і нині Флюк вже дорослий собака. Він дуже звик до мене. Одного разу у лісі нам зустрілися дві величезні вівчарки. Вони накинулися на Флюка і повалили його на землю. Але, на щастя, прибіг лісник і відігнав своїх собак. Флюк відчув себе переможцем і гордо підійшов до нас.
<span>Я радий, що в мене є собака, мій вірний надійний друг.</span>