Щоб розібрати слово за будовою потрібно визначити корінь слова, префікс( якщо є), суфікс та закінчення.
Будинок:
1) корінь - буд
2) суфікс- ин
3) другий суфікс - ок
Закінчення в даному слові немає, бо слово закінчується на приголосну букву.
Префікса також немає, зазвичай він стоїть перед коренем слова.
<span><span>Я відчинив двері на дзвінок. За дверима стояв захеканий мій друг –
п’ятикласник Ігор. Ігор дуже любить тварин і пташок. Я подарував йому
маленького їжачка, і хлопець приручив його так, що їжачок бігає за ним,
як цуценятко. Була в нього ручна галка, що завжди сиділа в хлопця на
плечах. Ще Ігор – власник голубів, що живуть у нього під ліжком. Коли
мій друг зайшов, він подав мені невелику торбинку, в якій лежала
малесенька пташка. Це одна з найменших наших синичок, яка зветься голуба
синиця. Але київські птахолови називають її сенчиком. Звідки пішла ця
назва, не знаю, але яка ласкава, пестлива назва! Правда, сенчик дуже
гарний. У нього тім’я і потилиця блакитно-сині, вузенькі смужки над
дзьобиком і над очима білі, вуздечка, смужки за оком і верх шиї
темно-сині, животик і груди жовтуваті, хвіст і крила
зеленкувато-блакитні. Отак розцяцькований наш сенчік! До того ж він
меткий, непосидячий, цікавий, як сам Ігор. Секунди не посидить спокійно.
Так сенчік став хазяїном квартири. Він увесь день літає з кімнати в
кімнату, залітає у кухню і все підбирає якісь крихти, аби поїсти. Йому
хочеться все бачити і знати, бо він дуже цікавий. Усі полюбили сенчіка,
хазяїна квартири. А Ігор щодня забігає провідати свою веселу, жваву
пташинку (За О. Копиленком).</span></span>
Весна. На улице стояла прекрасная погода, которая заряжала меня весьма хорошим настроением. Недолго думая, я предложил своим родителям посетить лес, располагавшийся неподалеку от нашего дома. Быстро собравшись, мы с семьей в хорошем расположении духа отправились в точку назначения. Не прошло и пятнадцати минут, как мы оказались на небольшой поляне возле входа в лес.Неожиданно для себя я заметил удивительную вещь, которая не могла заставить меня просто пройти мимо. На краю небольшой поляны располагались подснежники, которые так и манили своей красотой. Они были светлого оттенка, с ярко-зеленым стеблем. Приблизившись поближе, я вдохнул прекрасный аромат данных цветов, после чего понял, что никакие растения на свете не сравнятся с белоснежными подснежниками.
Хоч трохи подумайте самі.це елементарно.інколи питають таке,шо божемойаикудаанинезгают
1.Ми поїхали на чужину, покинувши рідний край.
2.Засмутившись, дід не міг стримати сліз.
3.Не зможемо ми споглядати на вільний, некріпацький захід сонця, повернувшись у найми.
4.Розглядаючи картини генія, ми зрозуміли, що такої людини не було і бльше не буде!
5.Проснувшись, дівчатка не пам'ятали, ле опинилися.
6.Задумуючись над сюжетом, я не встигла побачити головне.
7.Піде у вічність герой, сказавши слова, які не зітруться з пам'яті ще декілька поколінь.
8.Співаючи, ідемо в далеку путь.
9.Незважаючи на обставини, він рушив з мечем у бій.
10.Нічого більше не чула й не бачила Марійка, занурившись з головою у воду.