Я люблю осінь за те що восени можна ходити у ліс по гриби, по ягоди. А ще осінь це прекрасна пора для прогулянок парку. Восени виростає багато фруктів, ягід.
Вишиванки моєї бабусі
Оживають на рушниках барвисті квіти... Це золоті руки моєї бабусі творять дива. її праця невтомна, її винахідливість, фантазія.
<span>Народилася моя бабуся в невеликому селі Харківської області. Ще в дитинстві разом з батьками переїхала до села Рогань. Саме тут минуло її нелегке дитинство, юність. «Життя прожила, як і всі люди мого віку, важке. Війна, тяжка праця в радгоспі», </span>— говорить про себе Анастасія Костянтинівна.
Через важку працю зранку до вечора в дитинстві, в юності не мала можливості вишивати. Мала тільки мрії... Добре, що гарні, красиві мрії здійснюються. Вишивати почала вже в зрілому віці, коли стало вистачати часу.
<span>Хай живе краса на вишиванці моєї бабусі! Хай співають пташки, пломеніє калина, хизуються красою різнокольорові квіти. Тут мудрість поколінь і невимовний талант моєї бабусі. Слава рукам, що створили таку красу!</span>
Зима.Мороз.Промені сонця на деревах.Лісова краса.Олень по груди у снігу.Пробирається неквапливо.Бідолашний.Зимова казка.
ударение падает на гласную а