20-е годы - на основе договоров Версальско-Вашингтонской системы была достигнута межгосударственных и даже мировых отношений. 20-е годы названы "эрой пашизма" . Политики государств Европы и США смогли разрешить противоречия. 1927- Франция предлагает США заключить пакт об отказе от войны. А в 1928 Франция , США и Югославия заключают пакт о соглашении о миролюбиях намерениях. СССР присоединяется к пакту, но ратифицирует его в 1929. На основе реализации мирного соглашения происходит процесс " возвращения России в систему международных отношений".
В начале 30-х гг. Происходит противоречие на Дальнем Востоке. В 1931 году Япония начала агрессию против Китая , захватив Манчжурию , создала государство Манчжоу- Го. Но Лига Наций осудила это в 1933г. Япония вышла из неё. 1933г- приход нацистов к власти => образование очага войны- это происходило потому что Гитлер стремился к насильственному изменению сложившейся системы международных отношений. 1933г Германия вышла из Лиги Наций. В 1935 присоединила Саарскую область. 1936 г вела войска в демилитаризованную Рейнскую зону.
Может, тот, кто обладает живостью ума всегда будет искать решение, желать большего. Если он раб - он захочет свободы. И его острый ум всегда будет в работе, прорабатывая план побега или даже бунта. И от условий содержания, презрения в голове могут возникать злые мысли и желания, как смерть так называемого хозяина, месть надзирателям и т.п. Как раз те, кто не обладает таким умом - пойдут за большинством. А умный злодей найдёт способ убедить толпу.
Переговоры с Германией прошли в Бресте. Ленин выступал за мир любой ценой. И 3 марта 1918 года грабительский Брестский договор был подписан. Согласно договору, Германии отходили огромные территории России. Кроме того, Россия должна была выплатить громадную контрибуцию.
Россия вышла из мировой войны, но договор мира так и не принес. Бывшие союзники стали врагами. Страны Антанты организовали против Советской России интервенцию. В России началась гражданская война.
Тем временем мировая война продолжалась. В августе в сражении под Амьеном войска Антанты нанесли решающее поражение германской армии. Антанта продолжила боевые действия, стремясь окончательно сломить сопротивление войск Четверного союза. В Германии началась революция, в результате которой монархия была свергнута. Германия была провозглашена республикой. Прошли революции в Австро-Венгрии и Турции. Четверной союз распался.
Как таковых переговоров почти не было
22 червня 1941 року фашистська Німеччина віроломно напала на Радянський Союз. Почалася Велика Вітчизняна війна. За перші місяці війни 70464 мешканці області (з них – 18884 жінки) записалися добровольцями на фронт.
<span> Обставини військового часу вимагали негайної перебудови роботи промисловості, транспорту, сільського господарства. Вже з перших днів війни Миколаївські заводи і інші підприємства області були переведені на випуск озброєння, боєприпасів, ремонт військової техніки – для потреб фронту. Швидкими темпами освоювалося виробництво протитанкових мін, артилерійських снарядів, авіабомб, детонаторів. Робітники оголошували себе мобілізованими і добровільно працювали в цехах по півтори – дві зміни. Першою задачею для суднобудівників стала інтенсивна робота з метою найшвидшого закінчення і здачі кораблів, що знаходилися на плаву і мали великий відсоток технічної готовності. </span>
<span> Складні задачі стояли перед працівниками сільського господарства області. Багато механізаторів пішли в Червону Армію, на їх місце прийшли жінки. На збиранні врожаю працювали всі жителі сіл, а також населення міст. За рішенням обкому партії, в місті створювалися винищувальні батальйони і загони народного ополчення. Вони цілодобово охороняли промислові підприємства, поля з іще незібраним хлібом, лікарні, водонапірні башти, колодязі, чергували біля телефонів у всіх організаціях. </span>
<span> А тим часом фронт наближався до Миколаєва. Вже був узятий Первомайськ, оточена Одеса... Почалася евакуація основних промислових підприємств, разом з кваліфікованими працівниками углиб СРСР. </span>
<span> 5 серпня над Миколаєвом з'явилися фашистські бомбардувальники. На суднобудівельні заводи, електростанції, вокзал, порт були скинуті бомби, запалали пожежі. 16 серпня гітлерівські війська захопили Миколаїв, а незабаром та ж доля спіткала всю область. </span>
<span> З перших днів окупації фашистські загарбники почали упроваджувати так званий «новий порядок». Накази і розпорядження, якими фашисти регламентували життя жителів Миколаєва, закінчувалися словами: «за неслухняність – смертна страта». Фабрикою смерті стали табори «Шталаг-364» (с. Темвод на околиці Миколаєва), в с. Грейгове Жовтневого району. Фашистські кати скоювали масові вбивства в с.Богданівка Доманівського району. За роки окупації загарбники убили і замучили понад 105360 громадян, з них 74660 мирних жителів області, серед яких діти, старики, жінки, громадяни єврейської національності, 30699 – військовополонених. 25 тисяч чоловік насильно вивезено до Німеччини. Спалено сотні населених пунктів, зруйновано багато заводів, підприємств, житлових будинків, історичних пам'ятників. В умовах жорсткого окупаційного режиму росла хвиля опору: виникали підпільні організації, групи, партизанські загони. </span>
<span> На території області діяло 110 підпільних організацій, партизанських загонів і диверсійно-розвідувальних груп. Серед них: підпільна організація «Миколаївський центр», «Центр», «Патріот Батьківщини», «Партизанська іскра», «Вознесенський центр», Баштанський і Казанківський партизанські загони і багато інших. Більше 25000 патріотів у складних і важких умовах підпілля вели жорстоку боротьбу з лютим ворогом. Багато хто з них нагороджений орденами і медалями, а четирьом– В. О. Лягіну, П. К. Гречаному, В. С. Моргуненку, Д. Г.Дяченко присвоєно звання Героя Радянського Союзу посмертно...ось</span>