Чай з калини дуже вкусный. Калина-символ Украйни. Калина-це ягода яку модно було саджати у период козацтва
-Привіт.
-Привіт.Як справи?
-Та ось готую плакат про патріотів.Ніяк не можу зловити думку.
-Так це ж легко!Патріоти - ті,що люблять свою країну,можуть віддати за неї своє життя.
-Це всі можуть говорити.А на справах нічого не роблять.Та й як це:бути патріотом?
-Як раз від вчинків і залежить,патріот ти,чи ні.Припустімо,у нас війна.Всі сидять вдома,нічого не роблять.Це патріоти?
-Звісно ні!Свою країну треба захищати.
-Отож-бо й воно.Що там в тебе ще?
-Малюнки.Ніяк задумане намалювати не виходить.Допоможеш?
-Звісно.Пішли.
<span>
Війна
завжди починається раптово, хоча через покоління для істориків вона
здасться неминучою. У 1941 році почалася найстрашніша, найближча,
найдорожча - Велика Вітчизняна війна. Кажуть, без величезних втрат
нацистів було не зупинити ...
У
Берлінській операції, в 1945 році, були задіяні понад 2,5 мільйонів
солдатів і офіцерів, 6250 танків і самохідних знарядь, 7500 літаків.
Втрати виявилися величезними: за офіційними даними, за добу Червона
Армія втрачала понад 15 тисяч солдатів і офіцерів. Усього радянські
війська в Берлінській операції втратили 352 тисячі чоловік, у тому числі
78 тисяч чоловік загиблими.
У
ході операції широко використовувалися танки в місті. У подібних умовах
вони не могли застосувати широкий маневр і ставали зручною мішенню для
протитанкових засобів німців. Це також привело до високих втрат: за два
тижні боїв Червона Армія втратила третину танків і САУ, що брали участь у
Берлінській операції, що склало 1997 одиниць. Також було втрачено 2108
артилерійських систем і мінометів й 917 бойових літаків. У результаті
радянські війська повністю розгромили 70 піхотних, 12 танкових і 11
моторизованих дивізій супротивника, взяли в полон близько 480 тисяч
чоловік.
9
травня 1945 на Центральний аеродром імені Фрунзе приземлився літак
«Лі-2» з екіпажем А. І. Семенкова, що доставив у Москву акт про
капітуляцію фашистської Німеччини. А 24 червня на Червоній площі
відбувся Парад Перемоги. Командував парадом Рокоссовський, приймав парад
- Жуков.
На
параді урочистим маршем пройшли зведені полки фронтів у такому порядку:
Карельського, Ленінградського, 1-го Прибалтійського, 3-го, 2-го і 1-го
Білоруських, 1-го, 4-го, 2-го і 3-го Українських , зведений полк
Військово-Морського Флоту. У складі полку 1-го Білоруського фронту
особливою колоною пройшли представники Війська Польського. Попереду
зведених полків фронтів йшли командувачі фронтами і арміями, Герої
Радянського Союзу несли прапори частин і з'єднань. Парад завершився
маршем 200 прапороносців, що кидала прапори переможених німецьких військ
на поміст біля підніжжя Мавзолею.
День
Перемоги Радянського Союзу над фашистською Німеччиною у Великій
Вітчизняній війні був і залишається одним з найбільш шанованих свят у
країнах колишнього Радянського Союзу.
</span><span>
</span>
Я колись його читала,і помоєму,це він
У старого батька Орла був син
одинак і звали його Орлик. Виросло вже те Орля, у пір’я вбралося,
прийшов час на власний хліб переходити. От батько йому і каже:— Сину,
летимо в поле за їжею. Я навчу тебе самостійності. Ти повинен уміти сам
себе годувати.— Не голодний я, тату, — мовило Орля. — Та й те поле таке
порожнє, чи водиться там щось путнє?Засумував батько, та виду не подав.
Мудрим був, вирішив зачекати слушної нагоди, аби дати синові урок. Тому
здійнявся і полетів сам.Як раптом до Орлика підповз степовий Вовк.—
Добридень, — привітався він солоденьким голосом і, аби той не бачив,
злизав слиньки.— Ти хто такий, — витріщився на нього птах, — що від тебе
так тхне?— Я житель степів, одинокий вовк, — сказав і якомога ніжніше
клацнув зубами. Йому дуже вже не хотілося полохати молодої пахучої
птиці.— А чому такий смердючий? — скривилося Орля.— Бо багато рухаюся,
на здобич полюю. Не дарма ж кажуть, що вовка ноги годують, а птаха
крила!— Як це? — роззявив дзьоба Орлик.— Дуже просто. Ти даєш мені одну
пір’їну зі свого крила, а я тобі взамін якийсь харч. Ось так твої крила
можуть тебе годувати.— Цікаво, — розплився у задумливій усмішці молодий
Орел. — А батько мені такого не казав.— Та що там твій батько тямить?
Він уже старий, щоб літати в ногу з часом.— Гаразд, — не довго думаючи,
погодилося Орля, бо в животі давно бурчало й вельми хотілося їсти. —
Пір’їна, так пір’їна! Тільки ти мені спершу їжу принеси, а я тоді тобі
пір’їну дам, а то раптом ще обдуриш… Знаю я вас, вовків.— Не хвилюйся. Я
даю слово, і дотримаюся його, — сказав хижак і помчав у бік поля.Так
була укладена таємна угода між старим хитрим Вовком та молодим лінивим
Орлом. Тепер щодня, в обідню пору зустрічалися вони на верхівці
невисокої гори й обмінювалися гостинцями. Вовк приносив свіжу їжу, а
Орля йому за це давало пір’їну.Минуло літо. Настала осінь. Повіяли
холодні вітри, стали йти проливні дощі. Зголодніло, змерзло Орля, сіло
дожидати Вовка. А його цього дня все не було та не було. І геть увечері,
коли почали на горизонті з’являтися перші сутінки, а в орлиних очах
темрява від невимовного голоду, прийшов Вовк.— А тепер я тебе з’їм, —
сказав він і голосно клацнув зубами.Орля стало втікати, махати крилами,
але так і не здійнялося в небо, бо було голим, а птахи без пір’я, як
відомо, не літають. Довго відбивався птах від хижого звіра, але так і не
зміг його перемогти. Знепритомнів і впав на землю. Схопив його Вовк і
поволік до своєї нори, аби вовченят малих почастувати.Летів тією
місциною батько Орлика. Бачить, Вовк когось волочить. Не впізнав він
свого сина в хижих зубах, бо ж той був геть обскубаним, пролетів повз.
Але потім передумав і вирішив урятувати пташину. Повернувся та
стрімголов кинувся на Вовка і став клювати його в голову. Робив він це
так затято і з такою силою, що той здався і випустив здобич із пащі.<span>Орля
розплющило очі й побачило батька. Тільки тепер воно зрозуміло, якою
цінністю для нього є навіть одна, бодай найменша орлина пір’їна. Звелося
на лапки й мовчки пошкандибало до свого гнізда — пір’я відрощувати, щоб
згодом разом із батьком у степ за харчами полетіти.</span>