В состав горной породы, гранита входят: кварц, калиевый полевой шпат (ортоклаз, микроклин), кислый плагиоклаз и слюда (биотит, мусковит).
Вот
Лето прошло, за ним и осень. Наступило время дождей и слякоти. Как-то накануне Покрова дня я проснулся раньше. обычного, но поленился встать.
Откуда-то доносились торопливые голоса людей.
Вдруг отчего-то тревожно стало биться сердце.
Я прислушался.
Отец с матерью шепчутся за занавеской. В их голосах тревога - то ли боятся чего-то, то ли горюют. Что они хотят утаить? Ничего не понимаю.
- Ты постарайся, чтобы он ничего не узнал! - сказал
отец и, перекинув через плечо аркан, который держал в руке,
быстро вышел.
Я испугался еще больше.
- Что случилось, мама, что случилось? - спрашиваю я,
уцепившись за ее подол.
- Ничего не случилось, ничего, сынок... Тебе еще рано вставать, полежи. Сейчас я затоплю печь, испеку блинов... Как самовар закипит, разбужу тебя к горячим блинам.
Душа моя не успокоилась. Хоть я и лег, но сон уже не приходил...
Мать осталась что-то жарить у печки, а я кое-как оделся и вышел на улицу.
Навстречу шел Апуш:
- Эх, брат! Счастливый ты - жив остался.
Я был ошарашен:
- Что? Что случилось? Кто жив?
У Апуша глаза полезли на лоб.
- Эх ты, куриная голова! Ничего не знаешь? Сегодня на
гору явилась целая стая волков. Четырех жеребят удушили и выпили кровь... Твой Чубарый жив остался, только поранили слегка...
В голову что-то ударило, язык отнялся, я застыл на месте и не мог вымолвить ни слова. А Апуш говорит:
- Глупый, чего стоишь? Беги скорее! Вон их везут, - и показал вниз, в сторону моста.
И правда, с той стороны люди гнали большой табун лошадей.
Не помня себя, я помчался туда.
Что это?
В большую телегу запряжен наш саврасый конь, к оглобле привязана гнедо-чалая кобыла. Она беспрерывно ржет, хочет вырваться и уйти куда-то.
Рядом с телегой отец...
Когда я подошел ближе, то увидел картину еще печальнее: мой Чубарый лежал на телеге со связанными ногами.
- Что это такое?! -Я растерялся. Окаменел. - Папа, неуже
ли и нашего жеребенка загрызли?.. -И я громко зарыдал.
Отец ласково взял меня за руку:
- Не плачь, Закир... Четырех жеребят загрызли. Чубарый
наш жив. Только укусили заднюю ногу... Чтобы остановить кровь,
<span>мы перевязали ему рану и положили на телегу.</span>
1)Жанар кандай кыз?
2)Сабакты калай окиды?
3)Акесинин аты?
4) Жанардын акеси кайда жумыс истейди?
Бабій степан іванович
РАННІ РОКИ
Народився в сім'ї селянина. Закінчивши школу в Мінусинську, вступив до Канський сільськогосподарський технікум. Під час навчання в технікумі одночасно опанував льотною справою, навчаючись в аероклубі. У 1939 році добровільно пішов на військову службу. Вже будучи в рядах Червоної Армії, в 1940 році закінчив Балашовский військову авіаційну школу і став пілотом бомбардувальника.ВІЙНА<span>Як льотчика бомбардувальної ескадрильї авіації дальньої дії брав участь у бойових діях з самого початку війни, з червня 1941 року. У ході війни здійснив понад 400 бойових вильотів в глибокий (кілька сотень кілометрів) тил противника. Екіпажами під командуванням Кретова знищено не менше 60 німецьких літаків на землі, а також збито не менше 10 літаків противника в повітрі, що є високим показником для пілота бомбардувальної авіації. До закінчення війни був командиром ескадрильї 21-го дальнебомбардировочной авіаполку.</span><span>Під час війни вісім разів залишав підбитий літак з парашутом, з них одного разу, після бомбардування керченського порту, - над морем, в кілометрі від берега. Після виконання іншого завдання близько 800 кілометрів повертався на аеродром на одному двигуні, оскільки другий був пошкоджений. 13 березня 1944 за бойові заслуги був удостоєний першого звання «Герой Радянського Союзу». Друге звання було присвоєно вже після війни, 23 лютого 1948 року.</span>ПОВОЄННІ РОКИ<span>Після закінчення війни служив на командних і штабних посадах у військово-повітряних силах, продовжував навчання, після чого сам перейшов на викладацьку роботу. У 1950 році закінчив Вищу офіцерську льотно-тактичну школу, в 1958 році - Військово-повітряну академію. У 1960 році присвоєно військове звання «полковник». З липня 1961 року викладав у Ростовському ВКІУ, з грудня 1973 року - у Військовій академії імені Ф. Е. Дзержинського. Помер у січні 1975 року, похований на Введенському кладовищі в Москві.</span>
22 ноября 1927 года состоялась премьера симфонии в Берлине, а через год и в Филадельфии. Зарубежные премьеры симфонии №1 сделали русского композитора всемирно знаменитым.