Кого?
?????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????
Людина та її світ у давніх літературах. Античність
Роль культури
античності у нашому житті переоцінити майже неможливо, неможливо так
само, як і перелічити все те, чим ми їй зобов'язані: філософія, лірика,
театри, міфи, архітектура, епос, початки всіх наук, ідеали, право,
бібліотеки, олімпійські ігри.. . Що не слово — то кожне грецького чи
латинського походження, що не явище — то все родом з Еллади чи Риму.
Майже
все, що оточує нас і насичує наші дні, так чи інакше, безпосередньо чи
видозмінено, мало місце в добу античності, і це недивно, адже вона є
колискою Європи (чого варте лише походження назви Європа!) . Тільки-но
навчившись говорити, ми починаємо вживати вислови, які народились за
сотні років до нас і живуть досі: ахіллесова п'ята, олімпійський спокій,
ієрихонські труби, танталові муки, сізіфова праця, авгієві конюшні,
яблуко розбрату, спартанські умови, гігантські розміри, титанічна
боротьба, гомеричний сміх.. . І потім, у більш дорослому віці,
знайомлячись з давньогрецькими міфами, читаючи поеми Гомера, трагедії
Есхіла, Софокла, Еврипіда, знаходимо в них відповіді на запитання: хто ж
такий був Сізіф, що його спіткала така страшна доля; чому у царя Мідаса
вуха віслюка; скільки подвигів вчинив Геракл; чому золоте яблуко із
саду Гесперид спричинило таку страшну, кровопролитну війну; що саме
значить фраза «Бійтесь данайців, навіть тоді, коли вони підносять
подарунки! »
Зі впевненістю можна сказати, що людина, незнайома з
давньогрецькими міфами, з іменами богів давньоримського пантеону,
поемами Гомера та Вергілія, життєписами Плутарха, творчістю античних
ліриків, трагіків, комедіографів, не може претендувати
на звання
освіченої, ерудованої особистості, принаймні, на нашому просторі. Тому
що європейське мистецтво засіяне, немов нічне безхмарне небо, зорями,
прикладами й натяками, посиланнями та алюзіями на образи й сюжети
античності. Вся доба Відродження з її геніями та плодами їх творчості
пройдуть повз незрозумілими; влучні назви сузір'їв та планет залишаться
неоціненими; влучні назви явищ як-то «Едипів комплекс» , гермафродитизм
та інші будуть порожнім звуком; «Енеїда» Котляревського буде сприйнята
просто як банальний жарт, а Герміона буде асоціюватись, у кращому
випадку, лише з дівчиною-відмінницею зі школи магії та чарівництва
Хогвартс, але аж ніяк ні зі спартанською царівною.
Та все це не про
нас, адже ми віддаємо данину великій античній культурі, тій самій,
творці якої першими вклонилися досконалості та в кожній своїй справі
прагнули сягнути поставленого ідеалу; звернулись до найвищої матерії —
до душі; розібрали й вивчили явища природи; шанували жагу розвитку і
спрагу знань. Хто не чув імен Сократа, Платона, Солона, Піфагора,
Аристотеля, Геродота, Демосфена? Плеяди (між іншим, хто такі плеяди?
Правильно, сім доньок Атланта! ) геніальних філософів, політиків, митців
античності пройшли крізь віки до сьогодення, і всюди залишили
дивовижний золотий відбиток своєї епохи, роль культури якої у нашому
житті переоцінити майже неможливо, неможливо так само, як і перелічити
все те, чим ми їй зобов'язані...
Рассказ И. С. Тургенева «Муму» знакомит нас со временем крепостничества, раскрывает всю жестокость и несправедливость отношения господ к крепостным.
Герасим — главный герой рассказа, единственный из всех героев, кто вызывает в нашем сердце не только сочувствие и сопереживание, но и искреннее уважение. С первых страниц рассказа мы узнаем, что Герасим «славный был мужик», трудолюбивый, сильный, могучий. Богатырской была не только внешность Герасима, но и его душа, и именно это отличало его от окружающих. Глухонемой от рождения, этот человек был способен на искреннюю любовь и дружбу, был ответственным и серьезным, отзывчивым и добросердечным. Даже в тяжелых условиях своей подневольной жизни он сумел сохранить гордость и собственное достоинство, служа капризной и вздорной барыне, но не прислуживая ей.
Одинокое сердце Герасима было способно на трепетные и нежные чувства. Трогательно ухаживание этого работящего гиганта за робкой прачкой Татьяной, его нехитрые подарки ей. Стойко выносит он и понимание невозможности жениться на любимой девушке, потому что своенравная барыня выдает ее замуж за горького пьяницу. Так необходимые Герасиму любовь, верность, преданность он находит лишь в спасенной им от верной смерти собаке — Муму. Как рад Герасим, что рядом с ним живет искренний и преданный друг! Всю свою нежность и ласку отдает он собачке, платящей ему за хорошее отношение радостью и любовью. Но еще один удар постигает несчастного дворника: барыня велит избавиться от собаки. Верный своему долгу, Герасим сам берется выполнить настойчивое повеление барыни, но после смерти Муму его уже ничто не может удержать в господском доме. Ни у кого не спросясь, возвращается Герасим в родные места, к полям, сенокосу, незатейливой крестьянской жизни.
Я уверен, что люди, подобные Герасиму, способны сделать жизнь вокруг себя лучше и счастливее, потому что обладают такими замечательными качествами, как сильная воля, трудолюбие и огромная любовь к жизни.
Вот с ребятишками дяди Левонтия и отправился я по землянику, чтобы заработать пряник. Ребятишки несли бокалы с отбитыми краями, старые туёски, а у одного парнишки был ковшик без ручки. По пути они заскочили в чужой огород, но так как там ничего не созрело, они наплатали беремя лука-батуна, наелись до зелёной слюны, а недоеденный побросали. Вот мы пришли в лес, рассыпались по увалу и начали собирать землянику. Я брал старательно и скоро покрыл дно аккуратненького туёска стакана на два-три. Санька начал дразнить меня, что я боюсь свою бабушку и не смогу съесть всю землянику. И чтобы не струсить, не спасовать, не опозориться, решительно вытряхнул ягоды в траву. Навалилась левонтьевская орда, и ягоды вмиг исчезли. И мы побежали к речке.
У нас была Собака Джерри она была смешная и она постоянно улыбалась когда с ней играют
Но вот её украли
Прошло несколько недель
Мы сидим и скучаем по Джерри
Но вдруг звонят в дверь
« Но кто там ?»:подумала я
Там стояла Джерри !
Мы обрадовались
Она наверное сбежала от разбойников и нашла дорогу домой и позвонила в дверь носом !
Мы всей семьёй смеялись над этим случаем .
( наверное не очень смешно)