<span>Карпати... Величні і неповторні в красі своїй гори, покриті віковічними лісами, бурхливі ріки, кришталево прозорі високогірні озера - «морські очі», барвистий килим полонин ц отарами овець, мелодії гуцульської трембіти... Таким на мить постає в уяві цей чудовий край чарівної природи, невичерпних земних багатств визначних пам'яток минулого, працьовитих і талановитих людей! Карпати - це гудки заводів і паровозів, каравани плотів па звивистих порожистих ріках і цілющі мінеральні джерела, газові свердловини і шахти, краєвид нафтових вишок і моря золотої пшениці Прикарпаття, квітучі сади і важкі грона винограду Закарпаття. Широко розливається довкола верховинська пісня, і дзвенить у ній радість визвольної праці, щастя оновленої землі.</span>
Добро завжди перемагає зло-це ми знаємо з дитинства. На мій погляд,
справжня перемога та, яка несе добро людям.Добро перемагає зло,тому що
добрі справи краще ,ніж злі.Я завжди буду на стороні доброти,бо добро -
це найкраща якість в людині.Кожен вибирає свій шлях,хто хороший,хто
поганий.Кожен повинен знати, що здійснюючи добрі вчинки ти робиш на світ
трохи краще.Благі справи йдуть на благі наміри.<span>Чим красивіше світ,тим краще ми сами.Прежде ніж зробити погану справу,подумай, чи буде тобі від цього добре.</span>
<span>Мені дуже подобається читати книжки українського письменника Всеволода Нестайка. Нещодавно я прочитав книжку "Незвичайні пригоди в лісовій школі". В ній розповідається про двох друзів - зайчика Косю Вуханя та їжачка Кольку Колючку. Спочатку вони були справжніми боягузами, але, коли батьки записали їх до лісової школи, у них почалося нове життя та цікаві пригоди. У школі вони знаходять нових друзів: Вовчика Вовченко, Раїску Мняу, Рудика Лісовенко та інших. Найбільше мені сподобались пригоди друзів в Павутинії. Ця книжки вчить тому, що треба бути справжніми друcями, бути чеснимі і сміливими</span>
<span>Бо різна погань смикає тебе, мов горох при дорозі.</span>