Людині знання потрібні завжди і всюди.А навіщо?Спробую пояснити.Знання- це як золото або ціності,а розум як скриня з цим богадством.Ми половину життя збираэмо ці ціності у школі і пів життя тратимо і робимо бізнес на ни.Тому важливо обрати правильну стежкуу майбутнэ.Ваш вібір у житті є важливим.І знову розум буде розчищати стежку до майбутнього.Ось чому треба у школі розумыти матеріал.Треба правильно обирати свій путь (як по укр. мов.буде забула
Ти і я — це вічне, як небо.Доки мерехтітимуть світи,Будуть Я приходити до Тебе.І до інших йтимутьГорді Ти.
(В. Симоненко)
<span>Гіперболу використовують і письменники у своїх творах. Так, А. Лотоцький в оповіданні «Михайло-семиліток» описує останню допомогу Михайлика рідному місту, використовуючи гіперболу: «І що махне мечем по правий бік, — то ворог, як порубане дерево, паде; що махне мечем по лівий бік, — то ворог, як підкошена трава, стелиться. І заки Михайлик переїхав ворожий табір, усі печеніги покотом неживі лежали».</span>
Відповідь:
юдина – це досить складна істота, яка володіє різними якостями. Однією з найбільш складних і суперечливих якостей людини є страх. Ставлення до страху різне. У нашій культурі його прийнято вважати низькою якістю. Ті, хто не має страху, іменуються сміливцями, людьми, які подібні до героїв. Логіка, яка стосується сучасного поняття страху, зрозуміла. Проте чи дійсно люди розуміють це явище в повній мірі правильно? Я спробую відповісти на це питання у своєму творі.
Отже, проявів страху буває досить багато. Хтось боїться темряви, інші – висоти, є і більш раціональні страхи, як то страх стати жертвою маніяка або страх померти від смертельної хвороби. Страхи бувають глибокими внутрішніми, які рідко піднімаються назовні, і досить поверхневими, які можна швидко відчути. Якщо людина постійно і необґрунтовано відчуває страх, інші можуть називати її боягузом. Боягузтво може стати дуже неприємним звинуваченням, особливо якщо боягузом називають чоловіка. Втім, звичайний страх далеко не завжди принизливий. Більш того, іноді відчувати страх корисно, адже він може зберегти людину від дурного і небезпечного вчинку.
Повна відсутність страху може мати вкрай негативні наслідки для людини. Прикладів тому є безліч, і ми можемо з легкістю відшукати їх. Наприклад, якщо мова йде про людей, які стрибали з високого мосту в воду. Їм вдалося подолати свій страх висоти, але ні до чого хорошого це не приводило. Після такого стрибка цілком можна невдало приземлитися, пошкодити життєво важливі органи і померти. І в той час як боязка людина відмовиться ось так стрибати, сміливець зробить це і загине. Хіба загибель внаслідок подолання страху можна назвати чимось хорошим? Аж ніяк ні, і саме тому страх іноді корисний.
Пояснення:
Образ копача Бонавентури в п'єсі Івана Карпенка-Карого "Сто тисяч"
<span> У п'єсі І. Карпенка-Карого "Сто тисяч" виведені два основних образи. Перший - це ненажерливий сільський глитай Герасим Калитка, що увібрав у себе найгірші риси вдачі: грубість, жадобу, скнарість, гонитву за наживою. У цьому образі автор показав тих, хто із соціальних низів видерся на виший щабель і на чужім нещасті влаштував свій добробут. </span>
<span> Другий - це копач Бонавентура, який щодалі більше опускається на соціальне дно. Бонавентура не може пристосуватися до нових умов. Та він, мабуть, і не збирається цього робити. Він живе у якомусь своєму світі, незрозумілому для інших. Живе своїми мріями, його зовсім не бентежить те становище, в якому він опинився. Не дає йому спокою тільки один предмет - Боковенька. Бонавентурі здається, що саме там за одному йому зрозумілими прикметами він відшукає скарб. А викопані гроші він мріє витратити не на побутові потреби, а на мандрівку до Парижа. Він навіть вміє "балакати" по-французьки. </span>
<span> Бонавентурі докоряють, що він тридцять літ шукає грошей, але й досі нічогісінько не знайшов, але копач велике значення надає тим речам, які він все-таки викопав: окам'янілому дереву, ступці мідній, сковороді. Він усіх переконує, що ці предмети важливі для науки. Копач навіть одіслав їх одному професорові, що кургани розкопує. </span>
<span> Копач - дуже щедра людина. Бажаним скарбом він поділився б з усіма, хто б його попросив. Тільки чесним шляхом мріє розбагатіти Бонавентура, а про нечесний прибуток він говорить: "Я, слава богу, вік прожив, а й тріски чужої не взяв". </span>
<span> Крім того, що Бонавентура багатий своєю мрією, він багатий на всякі жарти, дотепи та прислів'я. З повагою ставиться Бонавентура до науки: "Без науки, без струменту, без опиту, куди не повернися, нічого не зробиш". Закликає він і інших не йти проти науки. Знає також копач напам'ять всі вірші Шевченка, цитує "Енеїду" Котляревського. </span>
<span> У господарських справах Бонавентура був дуже неосвічений і непрактичний. Хоч він, осмислюючи свій досвід, і казав: "Тілько гляну, зараз бачу", - проте давав такому хазяїну, як Калитка, зовсім не хазяйські поради: завести садок, ставок, пасіку. На що Калитка одказував йому: "Ви все на витребеньках!" Та попри всі свої "витребеньки", Бонавентура дуже простий у побуті. Коли зайшла мова про відпочинок, він попросився в клуню. "Я не люблю, знаєте, там всяких ніжностей: перин, подушок. Є сама - добре, а нема - кулак в голови, свиту послав, свитою укрився, заснув - мало журився, проснувся, встав - встрепенувся, шапку насунув та й далі посунув"... </span>
<span> У образі копача Бонавентури автор п'єси показав низи тогочасного соціального ладу, що складалися з обіднілих вкрай селян і розорених поміщиків, які не могли пристосуватися до існуючих умов. </span>
Ясний,як сонечко,але вночі(місяць)
Тече,а не вода,біле,а не сніг(молоко)