«Кавказский пленник»
Характеристика Жилина и Костылина.
1. Звание: оба служили в офицерском чине.
2. В завязке мы встречаем только описание Костылина и лошади Жилина:
«А Костылин — мужчина грузный, толстый, весь красный, а пот с него так и льет».
«Лошадь под Жилиным была охотницкая (он за нее сто рублей заплатил в табуне жеребенком и сам выездил)».
Во время побега вновь описание Костылина: «Мужчина грузный, пухлый, запотел; да как обхватило его в лесу туманом холодным, да ноги ободраны,— он и рассолодел».
Косвенные сведения: Жилин высок ростом, суховат, физически силен, умеет многое делать руками.
При попадании в плен Жилин разбил лоб и подвернул ногу, падая с лошади.
Костылин написал письмо о выкупе сразу, не споря с суммой. Жилин долго торговался, дал 500 рублей и адрес на письме неверный написал, чтоб мать не волновать.
Остальное в приложении.
Выбери сообщение о важном историческом событие,его легче всего сделать,выбери какое-нибудь самое известное тебе событие и напиши о нем,материал можно найти в книжках или спросить родителей.
<span>1. Какой дворянский титул носил отец Бэлы ?
г) князь
</span><span>2. Укажите кличку коня, за которого Азамат продал Бэлу.
б) Карагёз
</span><span>3. Укажите место, где происходила история любви Печорина и Бэлы?
а) в крепости за Тереком
</span><span>4. Где Печорин впервые увидел Бэлу?
а) на свадьбе
</span><span>5. От чьего лица рассказана история Бэлы?
б) Максим Максимыч
</span><span>6. Укажите причину, по которой автору-рассказчику пришлось заночевать на станции у подножия Крестовой горы?
</span><span>а) приближалась буря
</span><span>7. Когда происходят события, описанные в повести «Максим Максимыч»?
б) после истории с Бэлой
</span><span>8. Куда отправлялся Печорин, когда Максим Максимыч встретился с ним во второй раз?
в) в Персию
</span><span>9. Когда произошла встреча Печорина и Максима Максимыча после того, как слуга доложил о нахождении старика в гостинице? (глава «Максим Максимыч»)
г) наутро
</span><span>10. На что автор-рассказчик обращает особое внимание в странной внешности Печорина? (глава «Максим Максимыч»)
в) глаза</span>
Будучи ровесниками, рожденные в одном сословии,
воспитанные одинаково, они сходствовали отчасти и в характерах и в
наклонностях. В некоторых отношениях и судьба их была одинакова: оба
женились по любви, оба скоро овдовели, у обоих оставалось по ребенку.
Напевно, немає жодної родини, де б не виникали конфлікти між батьками та їх дітьми. Безумовно, все індивідуально, нюанси бувають різні, але все ж таки можна назвати основні причини нерозуміння і сварок. Опіка. Опіка, піклування – хіба це погано? Це іноді навіть необхідно, але до пори до часу. Звичайно, кожна мама хоче вберегти своє чадо від помилок, неправильних вчинків, але іноді це бажання перетворюється на заборону самостійно робити що-небудь. Надмірна опіка – типова проблема дітей з благополучних сімей, особливо, якщо дитина в сім’ї одна. Батьки, бажаючи тільки добра, обмежують самостійність дитини, у той час, як вона вже відчуває себе особистістю, хоче хоч якось проявити себе. У такій ситуації потрібно зрозуміти, що рожеві окуляри, які батьки свідомо надягають на дитину, рано чи пізно доведеться знімати. При чому, чим пізніше – тим болючіше. В особливо важких випадках люди, яких батьки опікали понад міру, страшаться життя, їх лякають труднощі. Тому, як би не хотілося вберегти малюка від «шишок» – дозвольте йому діяти, нехай і під вашим контролем, але діяти. Недовіра. <span>Недовіра може мати і найбезневинніші причини: люди ростили свого малюка, все за нього робили, у всьому допомагали, і їм дуже складно буде повірити, що він зможе щось робити самостійно. При цьому, здібності і розвиток дитини ролі не грає – йому все доведеться доводити (іноді – не найкращим чином). Така недовіра є наслідок надмірної опіки, і може стати причиною інфантильності. У більш старшому віці батьки переконаються в тому, що їхнє чадо зовсім не пристосоване до життя, і не вміє (більш того – не хоче) нічого робити. Другий варіант недовіри більш небезпечний – він виникає в результаті слабкого зв’язку між батьками і дитиною. Батьки мало цікавляться життям дитини, а вона, у свою чергу, не прагне розкривати свої таємниці. Не знаючи, чого очікувати від свого нащадка, мами і тата готуються до всього, часто прокручуючи найгірші варіанти. Якщо висловлена підозра (або навіть звинувачення) було безпідставним, то це похитне віру дитини у батьківську справедливість, що призведе до брехні, скритності – тоді вже налагоджувати відносини буде складно</span>