ІМЕНА РОДИЧІВ ЗМІНЕТЕ
У моєму родоводі кожен має якусь дивовижно цікаву й неймовірно захоплюючу історію. Більшість моїх родичів корінні українці. Спочатку я б хотіла розповісти про родичів моєї мами. Коли моя прабабуся Мар’я Миколаївна ще була маленькою дівчинкою, її сім’ю в ті нелегкі часи розкуркулили за те, що на все село в них був залізний дах і швейна машина. Після цього її сім’ю вислали на північ. А моя інша прабабуся , теж Мар’я Миколаївна, жила дуже важко. Вона жила на окупованій фашистами території – у Курську. Мар’я Миколаївна постійно працювала на заводі. Це була дуже важка праця для молодої жінки. Мій прадідусь, Олексій Дмитрович працював у шахті. Зараз мої бабуся Лідія Никифорівна й дідусь Олексій Олексійович живуть у Казахстані.
Тепер я хочу перейти до родичів мого тата. Але про прадідуся й прабабусю я мало що знаю, тому я зразу хочу перейти до дідуся – Григорія Васильовича. Коли він був молодий, він дуже старанно вчився й завжди говорив своїм дітям, що вчитися – це дуже важливо для нашого життя. Після того, як він відмінно закінчив школу й університет він пішов працювати інженером. Але його улюбленим заняттям всього його життя було вивчання Біблії. Він був проповідником. Мені завжди подобалось, як він старанно вчив людей жити по Біблії. Коли я ще була маленькою, він завжди садив мене на коліно, брав дитячу Біблію з картинками й розповідав мені біблійні притчі.
Його дружина, тобто моя бабуся Ганна Йосипівна померла від тяжкої хвороби, залишивши семеро дітей. Після цього мій дідусь одружився вдруге на Галині Костянтинівні, тобто вона теж мені бабуся. Коли вона була маленькою дівчинкою її життя було дуже важким. Її батьки померли й вона залишилися сиротою з двома братами й двома сестрами. Я дуже пишаюся тим, що мої родичі й пращури українці, й що я живу в Україні. Я дуже люблю свою сім’ю!!!
В Україні є багато лісів, гаїв, які близькі мені до серця. Коли хороші моменти, то лани, гаї все стає милим до душі, тільки поглянь, яка краса оточує тебе, зелена запашна трава, високі гарні дерева, гарні квіти, як чарує нас ця природа, яку ми ледь-ледь бачимо, через світ, в якому повно агресії. Лани, гаї, сади, усе на світі стало.. моє, тому, що на батьківщині, все твоє. Тож ніколи не забувайте лани, ліси, гаї своєї Батьківщини.
Скласти діалог на 7 реплік на тему "У незнайомому місті" пропоную так:
- Доброго дня! Чи не підкажете ви, як дістатися острова Хортиця?
- Доброго! Вам потрібно зараз сісти на маршрут №46, а далі спитаєте у водії. Ви вперше у Запоріжжі?
- Так, це місто мені зовсім незнайоме. Можливо, ви б порадили, що я маю ще обов'язково відвідати?
- Так. Сходіть ввечері на ДніпроГЕС. Він так чудово підсвічується. Можете відвідати набережну, насолодитися чарівним заходом Сонця. Проте Хортиця - колиска Запоріжжя. То ж відправляйтесь туди, точно не пожалкуєте.
- Щиро дякую!
- Ось і ваш автобус №46!
- Ви такі люб'язні, дякую за допомогу!
Відповідь:
У реченні "Свої персти на струни накладає"
Пояснення:
Архаїзмом є слово персти, що по-сучасному - пальці