Володя был непростым мальчиком.Он был очень добрый и открытый ко всем.Нет он не поменялся.Нет но он смог.Я считаю что если ты хорошый и добрый а также порядочный человек ты всегда поможешь...
Тема — кохання
Ідея — кохання – благотворна сила Ліричний герой по-справжньому кохає, відчуває внутрішнє пробудження, піднесення, жагу до життя Художні засоби «Сонет 61»
анафора: благословенні;
епітети: сяйливі очі, солодкий біль; метафори: лук Амура, серця рани; звертання; окличні речення Оксюморони: «Але ж муки ці солодкі…»; «Живлюща смерте…»; «Втіхо навісна…»; «Палаю в стужу…»; «В спеку весь дрижу…»
Протиставлення, оксюморони, риторичні запитання, риторичні окличні речення — дуже влучні, виразні художні засоби для відтворення почуттів, допомагають глибше розкрити суперечливість такого багатогранного почуття, як любов. Цей сонет своєрідна молитва душі й серця до коханої жінки. Петрарко сприймав любов, то як найвище благо, то як гріховне почуття. Ці суперечливі погляди на кохання позначилися на вірші. Кохання – це найвища цінність , а водночас і «солодкий біль», «серця рана». Але ліричний герой приймає все це й не відмовляється від кохання. Він по лицарські милується прекрасною Лаурою. Жодної зухвалої думки немає в нього. Це поклоніння коханій. Думки про кохану виливаються у гімн цьому високому почуттю. Він говорить про Лауру з піднесенням, схиляється перед нею. Композиція твору відтворює кохання дорогоцінне, крихке і милозвучне як кришталь. Воно прозоре, але може відтіняти різні барви, як грані кришталю. Це кохання нескінченне, як пісок, що відлічує нескінченність часу. Серце Петрарки обпалене вогнем кохання, покрите ранами благоговенними, тому увінчене трояндами кохання, які як стріли Амура пронизують його серце, але це не завдає йому смертельних ран, а наповнює солодким болем кохання.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/petrarka-sonet-61-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Жила на болоте лягушка. Осенью мимо болота летели на юг утки и остановились отдохнуть и поесть. Лягушка, узнав, что на юге тепло, чудесные болота и тучи комаров, попросилась лететь с ними. Она придумала, что если две утки возьмутся клювами за концы прутика, а она схватится ртом за середину, то стая, меняясь, может донести ее до юга. Утки согласились, восхитившись ее умом.
Лягушка сначала летела вперед мордой, после привала перевернулась и попросила уток лететь пониже, чтобы люди могли увидеть ее. Люди удивлялись: кто это придумал такую хитрую штуку? Пролетая над третьей деревней, лягушка не удержалась и заквакала: это я! И упала в какое-то болото. Там она рассказала, что придумала чудесный способ путешествия на утках и слетала на чудесный юг, а теперь залетела посмотреть, как тут живут, а уток отпустила до весны. Но утки не вернулись, т.к. думали, что лягушка разбилась и жалели ее.
"Кавказский пленник" рассказ Л.Н. Толстой.
"Судьба человека" рассказ М.А. Шолохов
"Каштанка" А.П. Чехов