Перемога національно-визвольних революцій
Через деякий час після проголошення Колумбійської федерації Болівар відновив наступ на іспанців (січень 1821 р.). Вигнавши їх до осені з країни, Болівар рушив свої війська на Кіто (нині – Еквадор). До травня 1822 іспанці були витіснені і звідти. Територія Кіто була приєднана до Колумбії.

Перемога латиноамериканського флоту в битві з іспанцями біля берегів Венесуели. Червень 1823 р.
Свій успіх, досягнутий в Чилі, розвивав і Сан-Мартін. У серпні 1821 р. він направив військову експедицію в Перу на куплених у Англії кораблях. Іспанці в паніці відступали, а багато солдатів-латиноамериканців переходили на бік патріотів. Незабаром іспанці майже без боїв були відтіснені в гірські райони Анд. Для їх остаточного розгрому Сан-Мартін на зустрічі з Боліваром (липень 1822 р.) попросив допомогти йому військами. Але Болівар погодився надіслати лише невеликий загін. При всіх своїх заслуги він був дуже честолюбною людиною і не бажав ділити з ким би то не було лаври визволителя.
Мабуть, Болівар висловив цю думку І Сан-Мартіну (про зміст їх бесід, що проходили наодинці, відомо мало). В усякому разі, незабаром після згаданої зустрічі Сан-Мартін відмовився від своїх постів полководця і правителя Перу і поїхав в Європу. Там він і помер у повному забутті через майже 30 років. А з іншим латиноамериканським лідером – Мірандою, за згодою Болівара, обійшлися ще цинічніше. Коли в 1812 р. Міранда був розбитий іспанцями, його заарештували (нібито за «боягузтво і зраду»), а потім... передали іспанцям! Старий Міранда був відвезений до Іспанії, де незабаром помер у в'язниці.
Тем, кто попадал в рабство в Древнем Риме после неуплаты налогов, жизнь была очень не сладкой. <span>Древние писатели оставили нам много описаний ужасного положения, в котором находились римские рабы. Пища их по количеству была крайне скудная, по качеству никуда не годилась: выдавалось именно столько, чтобы не умереть с голоду. А между тем труд был изнурительный и продолжался с утра до вечера. Особенно тяжело было положение рабов на мельницах и в булочных, где нередко к шее рабов привязывали </span>жёрнов или доску с отверстием посредине, чтобы помешать им есть муку или тесто, — и в рудниках, где больные, изувеченные работали под кнутом, пока не падали от истощения<span> В случае болезни раба его отвозили на заброшенный «остров </span>Эскулапа», где ему и предоставляли полную «свободу умирать».<span>В рабе видели существо грубое и нечувствительное и поэтому наказания для него придумывали возможно более ужасные и мучительные. Его мололи в мельничных жерновах, облепляли голову смолой и сдирали кожу с черепа, обрубали нос, губы, уши, руки, ноги или подвешивали голого на железных цепях, оставляя на съедение хищных птиц; его распинали, наконец, на кресте.</span>
Интересно, что внешне рабы ничем не отличались от свободных граждан. Они носили ту же одежду, в свободное время ходили в термы, театры, на стадионы. Вначале рабы имели специальные ошейники с именем владельца, которые были быстро отменены. Сенат даже вынес на этот счет специальное положение, смысл которого состоял в том, чтобы рабы не выделялись среди граждан, чтобы они (рабы) не видели и не знали, как их много.
Сёгун это высший самурай который обучился до этого титула.
Теперь он должен защищать свои земли и ещё помогать в войне с разными странами
<span>Киево-печерская лавра в 1051 году основана...........</span>