Странный вопрос и терминология "оправдать". Рабский труд это экономически выгодно. Вот и всё!
Правда, непонятен сам термин "рабский". Труд совершенно бесправных людей неэффективен, поэтому им время от времени нужно было подбрасывать "элементы свободы" или, наоборот, "закручивать гайки".
Яркий пример рабского труда был в СССР, например, в колхозах, до 60х годов 20 века, где совершенно бесправные люди(даже права на паспорт не имели!) работали за галочки("трудодни"). На предприятиях было примерно то же. Да на ГУЛАГЕ держались целые отрасли экономики. Результат - крах экономики и всего СССР, но было выгодно - платить в полной мере не нужно было.
Сейчас не лучше. Поэтому рабский труд был, есть и будет и "оправдывается" он, повторюсь, только сиюминутной экономической выгодой "работодателей". Никакие другие мотивы(типа моральных) в бизнесе не работают и не принимаются во внимание!
Война, собирательство, скотоводство, земледелие, добыча огня, охота, ремесло
Ярослав-просветитель.
После Лиственской битвы деятельность Ярослава в основном связана с просветительством и христианизацией Руси.
Формирование новой политической системы, основанной на разделении властей.
Фактор политической жизни страны - российский парламентаризм.
Формирование независимой от высших органов власти системы местного самоуправления.
Государственные и местные органы власти впервые стали избираться путём всеобщего, равного, прямого и тайного голосования.
Важный элемент новой политической системы России - многопартийность.
К концу 1990-х гг. центральная власть в стране была слабой и малоэффективной. Её характеризовало ослабление всех государственных институтов. В большинстве регионов страны действовали законы, противоречащие Конституции России. Статус некоторых территорий определялся как «суверенное государство, ассоциированное с Российской Федерацией».
<span>Селянська реформа 1861 р. в Росії та її здійснення
вУкраїні.Аграрна реформа 1848 р. в Австрійській імперії і вЗахідній
УкраїніПочаток індустріалізації в Україні.Промисловий розвиток
західноукраїнських земель.Столипінська аграрна реформа та її здійснення в
Україні.У кінці XVIII ст. українські землі були вкотре поділені і
опинилися під владою Російської та Австрійської імперій, у складі яких
вони перебували впродовж XIX - на початку XX ст. Становище українських
земель на поч. XIX ст. було важким. І російські, і австрійські володарі
розглядали Україну як колоніальний сировинний придаток до промислове
розвинутих центральних районів своєї імперії. Промисловість на окраїнах
розвивалася вкрай повільно. Панщина, кріпосне право та інші форми
експлуатації селянства гальмували розвиток промисловості, сільського
господарства та внутрішнього ринку.У цей же час в країнах Західної
Європи відбувається промислова революція, яка не могла не позначитися на
ході економічного розвитку країн Центральної та Східної Європи, в т. ч.
й України. На землях Лівобережної та Слобідської України успішно
розвивається землеробство, основою якого були дрібні та середні
поміщицькі господарства. На Правобережжі високу ефективність
господарювання демонструють великі магнатські маєтки, які
спеціалізувалися на вирощуванні зернових, буряків. Найуспішніше
розвиваються господарства Степової України, де більшість землі
перебувала в руках українських селян, а також колоністів-німців, сербів,
болгар, євреїв, вірменів, греків та ін. У цьому регіоні успішно
розвивалося також поміщицьке тваринництво, особливо конярство,
вівчарство. З українських земель розпочався вивіз худоби та інших
продуктів сільського господарства.Величезні прибутки поміщикам, особливо
Правобережної України, давало ґуральництво та цукроваріння, які були на
той час дуже «модним» промислом. Важливе місце у промисловості України
займало сукновиробництво, другорядне - залізоробна, скляна, паперова,
кам'яновугільна та деякі інші галузі, Характерною рисою господарства
першої половини XIX ст. була його раціоналізація, що свідчило про
народження нової епохи - епохи індустріалізаціїПромисловий переворот в
Україні.Промисловий переворот започаткував епоху індустріалізації. Його
перший етап відбувся у 20-40-их рр. XIX ст. Незважаючи на панування
кріпосництва в аграрній сфері та деякі інші перешкоди на шляху до
економічного зростання, у першій третині XIX ст. мануфактурне
виробництво досягло значних успіхів. Зростала кількість мануфактур,
число найманих робітників. Почали використовуватися механічні робочі
машини, зросло зацікавлення поміщиків, купців у збільшенні
виробництва.Промисловий переворот в Україні почався у харчовій галузі
промисловості. У 20-их роках з'явилися перші парові ґуральні. Парова
техніка прискорила виробничі процеси, збільшила вихід горілки з одиниці
сировини.У цей же час виникає цукрова промисловість. Перший цукровий
завод збудував польський поміщик граф І.Понятовський у 1824 р. в с.
Трощин Канівського повіту Промисловці та фабриканти також були проти
кріпосництва, яке перешкоджало вільному розвитку торгівлі і
промисловості. Твори Т.Шевченка, Марка Вовчка були суцільним
звинуваченням проти кріпацької неволі.У 1857 р. почали створюватися
особливі губернаторські комітети для розроблення програми селянської
реформи. У наступному році цар створив Головний комітет, при якому діяла
Редакційна комісія, що займалася зведенням усіх пропонованих проектів. У
комісію входили і брали активну участь у її роботі українські поміщики з
Чернігівщини Василь Тарновський та Григорій Ґалаґан. Проект аграрної
реформи прийнято Державною радою Росії. На його підставі Редакційна
комісія підготувала «Положення», яке цар Олександр II підписав 19 лютого
1861 р.
</span>