Говориться например так:Верба є одним з найулюбленіших дерев в Україні. Здавна вона прикрашає оселі, її часто згадують в народній творчості. ЇЇ пухнасті котики милують око та веселять душу. Квітуча верба навесні є символом оновлення та пробудження природи. Цей символічний зміст особливо помітний у вербну неділю, що передує Великодню. У цей день прийнято дарувати тендітні пухнасті гілочки коханим та близьким. ЕСЛИ ХОЧЕШЬ ПЕРЕПИШИ ЭТО
Всі стояли на майдані "не поворухнувшись".
<span>Жив-був Моховик. І жив він у чарівному лісі. Був у нього приятель гриб Опеньок.
Якось вирішили вони піти з непролазного лісу. І вирушили у подорож. Звідки не візьмись з`явився їм по дорозі чудовий метелик і почав кружляти над ними, а потім раптово зник. Друзі вирішили наздогнати його і побігли назустріч сонячному променю, куди як їм примарилось полетів метелик. Так вони потрапили на сонячну галявину.
- А ось наш знайомий! – зрадів Маховик, побачивши метелика.
- Ага, ось ще один, другий, третій… - здивовано рахував Опеньок.
Приятелі ніколи не бачили стільки метеликів одразу. Їх було, мабуть більше ста. Вони стояли задерши свої шляпки догори, дивуються цим видовищем.
Вони і не помітили як раптом на галявину вийшов величезний ведмідь. Він збирав ягоди і гриби. Першим його помітив Опеньок і дуже злякався. Він ніколи не бачив такого великого звіра, але йому багато розповідали про нього його старші брати, яких було чимало.
- Треба тікати – шепотів опеньок на вухо Моховику. Але наш герой розривши рота зацікавлено роздивлявся звіра. Він ніколи не бачив такого і не розумів, що той може бути небезпечним.
Метелик помітив, що його знайомі в небезпеці і вирішив їм допомогти.
- Біжіть за мною, я покажу вам безпечне місце. То було глибоке дупло. А коли ведмідь пішов геть, приятелі без перешкод повернулись додому.</span>
<span>
</span>
Різнокольоровий степ
Чи був ти колись у степу на початку літа? Який він гарний і квітучий! Цієї пори цвітуть усіма кольорами різні трави і квіти, срібними хвилями переливаються зарості ковили і типчаку, у різнотрав'ї гніздяться птахи.
На літні канікули я поїхав до бабусі в село. Незадовго де мого приїзду у бабусиної корови Зорьки народилося маленьке теля — бичок. Воно було товстеньке, чорненьке, з великою білою плямою лобі. Я назвав його Мишком. Теля росло швидко, було рухливе. Коли я брався за маленькі роги бичка, він рдився і буцав мене. Якось увечері стадо корів поверталося додому. Хвіртка Вула відчинена, і Мишко вибіг на дорогу. Попереду йшов Великий бик. Помітивши теля, він розлючено кинувся на нього. Ударом рогів він звалив Мишка. Той впав на землю І жалібно застогнав. Побачивши це, я швидко побіг по допомогу. Коли ми з дідусем вибігли на дорогу, то побачили Зорьку, яка від жалю облизувала своє теля. Мишко не міг підвестися сам. Тоді дідусь взяв його на руки і поніс додому. У телятка була поламана нога, а з великої рани в боці текла кров. Ми промили рану і перев’язали її. А на поламану ногу наклали шину і туго забинтували. Дуже допомогла нам у цьому моя мама-медсестра.
Щодня ми старанно обробляли рану ліками і перев’язували її. Я приносив теляткові конюшину, інші трави, підгодо-иував молоком. Мишко швидко одужав. Шину ми зняли, рану вилікували, і телятко стало знову веселим і життєрадісним !