<span>До эпохи цивилизации существовала эпоха варварства. Это точный ответ. </span>
Привозили : шелковые ткани, пряности, драгоценные камни, жемчуг, золото и серебро в слитках, ювелирные изделия . Вывозили :соболя, лисицу, бобра, горностая, рысь, некоторые изделия из меха. Помимо мехов и льна, мед, рыба, рыбий клей, кожа , заготовки дерева (береза, ясень, дуб – эта древесина шла на изготовление оружия - луков), а также клинки мечей, а позднее сабель.
Тога - штаны, сандалии - сапоги, шапки меховые - венки
«бунташный век- это 17 век в россии. В это столетие страну сотрясали различные по охвату и причинам мятежи, бунты и восстания.
например такие как :
1662 г. медный бунт
1648 соляный бунт ( по инициативе морозова подняли цену на соль.. В связи с этим, практически полностью прекращается засолка рыбы, люди начинают голодать, продажи дорогой соли сильно снижаются, а городская казана терпит убытки последствием является принятие соборного уложения)
- Народные восстания под предводительством Степана Разина(Кровопролитное и жесточайшее подавление бунта Разина завершилось разгромом казачьего войска и четвертованием Степана Разина.)
- Стрелецкий бунт( Итог бунта: фактическое правление царевны Софьи Алексеевны в течение 7 лет.)
У першій половині XIX ст. майже всі українські землі увійшли до складу Росії. За її межами залишалися тільки Галичина, Буковина і Закарпаття, які входили до складу Австрійської імперіїУкраїна в складі Росії офіційно називалася "Малоросія", окремі її частини мали свої назви. Зокрема за Лівобережною Україною утвердилась назва Гетьманщина, а південна (степова) Україна отримала назву "Новороссия".<span>Господарство України в досліджуваний період стало невід'ємною частиною економіки Росії. Перша половина XIX ст. і для Росії, і для України характеризується розпадом феодально-кріпосницького устрою і формуванням капіталістичних відносин. Ці процеси визначилися вже наприкінці XVIII ст., і у першій половині XIX ст. розвиваються більш інтенсивно. У середині XIX ст. феодальну систему Росії охопила глибока криза.</span><span>В першій половині XIX ст. сільське господарство залишалосяголовною галуззю економіки України. Розвиток сільськогосподарського виробництва відбувався в основному екстенсивним шляхом, за рахунок збільшення оброблюваних земель, перш за все південних (степових) районів. Проте і у феодальних володіннях, які продовжували існувати за рахунок жорстокої експлуатації селян, відбувалися певні зміни. Поміщики були змушені пристосовуватися до потреб ринку: спеціалізувати власне господарство, удосконалювати технічні засоби виробництва. Поміщицьке господарство все більше набувало товарного характеру</span>