Чоловік він був добрий та ввічливий
Це було важко, та не важче ніж завжди
Ми гуляли і їли морозиво
Спочатку робота і аж потім забава
Коли мама водила мене у школу я ще мало чого розуміла в великому житті, оскільки буда ще мала.
Через те що ви запізнилися ми не встигли на потяг.
Треба добре вчитися, щоб потім поступити в університет.
Я не прийшла тому що захворіла.
Якби зорі були людьми, люди були б зорями
Оскільки літо завершилося, діти пійшли у школу
Хоч він і програв, аплодісментів було багато
Ви не придбали квіток, так що вам нічого тут робити
Як тільки я куплю велосипед, перестану ходити у школу пішки
Левкові потрібно було йти з батьками.І рушати додому коли погода почала псуватися.
Парвильно буде донь<u>ч</u>ин, бо при творенні присвійних прикметників відбувається чергування приголосних: к змінюється на ч.
1) А) перше
2) 1-А, 2- Г
3)Б
Високо-високо у небі, у сірій сніговій хмарі, де дуже холодно, народилася Сніжинка. Вона народилася з маленької краплинки води, що замерзла. Полетіла вона разом з багатьма своїми сестричками-сніжинками вниз, на землю. Летіли сніжинки і вкривали землю пухнастою білою ковдрою. А наша сніжинка впала прямо на рукавичку маленької дівчинки. "Мамо, мамо!", - вигукнула дівчинка. "Дивись, яка гарна сніжинка! Вона шестикутна!" "Так, доню", сказала мама - "зазвичай у сніжинок саме шість кутів. Дійсно, гарна. Прийдемо додому - виріжемо сніжинки з паперу, прикрасимо вікно. Новий Рік скоро. Я тебе навчу як це робити". "Здорово!" - зраділа дівчинка.