По мнению самого Рылеева жанр думы является старинным изобретением (думы о героях) .В этой жанровой форме Рылеев видел возможность, изображая подвиг великих героев национальной истории, разбудить в душе читателя патриотические чувства.
Амбарник, Амбарный (Анбарный ) — Дух амбара, его «хозяин», собрат Домового. К Амбарникам люди обращаются, дабы узнать будущее. Встав у амбара, они слушают, что им скажет или нашепчет Амбарник.
Грифон — могучая птица-собака. Грифоны преграждали путь к Рипеиским горам, охраняли золото Ирия. Также грифоны стерегли проход в Пекельное царство.
Ичетик — верный помощник водяного, выполняющий за него грязную работу — подмывает крутые берега, разрушает мосты и переправы, заливает посевы. Похож на небольшого водяного.
Полудница — «солнцева дева», «белая жена»; в полдень показываются у колодцев, и расчесывает свои длинные косы. Также — охранительница полей, засеянных рожью; носит белое платье и от двенадцати до двух часов ходит по нивам.
Полевик — дух злаковых полей. Вид его неясен. Обычно это не очень злой, но шаловливый дух. Его излюбленное время — полдень, потому его часто сопоставляют с полудницей — белой полевой девой. Жертвы полевика — малые дети, забредшие в высокие всходы и пахари, уснувшие в жаркий полдень на поле.
Сказка о Иване Молодом Сержанте — краткое содержание книги
Сказка из похождений слагается, присказками красуется, небылицами минувшими отзывается, за былями буднишними не гоняется; а кто сказку мою слушать собирается, тот пусть на русские поговорки не прогневается, языка доморощенного не пугается; у меня сказочник в лаптях; по паркетам не шатывался, своды расписные, речи затейливые только по сказкам одним и знает. А кому сказка моя про царя Дадона Золотого Кошеля, про двенадцать князей его, про конюших, стольников, блюдолизов придворных, про Ивана Молодого Сержанта, Удалую Голову, спроста без прозвища, без роду, без племени, и прекрасную супругу его, девицу Катерину, не по нутру, не по нраву — тот садись за грамоты французские, переплеты сафьяновые, листы золотообрезные, читай бредни высокоумные!удачи)
у меня здесь текст не вместится напиши в поисковик Сказка о Иване Молодом Сержанте читать и почитай:)
Не розуміє людина жарту – пиши пропало! І знайте: це вже несправжній розум,хоч у неї,може,і премудра голова.Краще сміятися,не бувши щасливим,ніж померти,не посміявшись.Гумор і поезія є золотими воротами до всього чесного,благородного,прекрасного.З особистих властивостей найбезпосередніше сприяє нашому щастю весела вдача.Як міль – одягові і черв’як дереву,так печаль шкодить серцю людини.Гумор – це бачення,сприймання і відтворення явищ оточуючої дійсності в життєрадісно-комічному тоні,художні твори з настановою на зображення смішного. Об’єкт гумору не заперечується повністю,висміюються тільки деякі його риси,здебільшого в доброзичливій жартівливій формі,на відміну від сатири,в якій переважає гнівний викривальний сміх.Справедливо сказано,що гумор – невідлучна прикмета кожного правдивого таланту.Сатира – в широкому розумінні художня творчість,найприкметнішою ознаю якої є різке викриття зображуваних явищ шляхом висміювання.Отак сидиш і думаєш…Гумор…Сатира. Наш чудовий народ. Од його ми,народ,дотепний. Веселий. Мудрий. Я бачу свій нарож,як він,ухиляючись у вуса,дивиться на тебе лукавими своїми очима і «зничтожає» тебе.…Як я люблю цей народ,коли він мене «зничтожає» своєю мудрістю,своїм отепом,своїм неперевершеним «своїм»…І я його розумію,і він мене розуміє…що люблю ж я його,як сонце,як повітря,а він,народ,стоїть,підморгує,усміхається.Та будь же ти тричі щасливий!Сміятися не гріх над тим,що видається нам смішним.Треба любити людину. Більше,ніж самого себе.Тоді тільки ти маєш право сміятися.І тоді людина разом із тобою буде сміятися…із себе,із своїх якихось хиб,недоліків,недочотів.Той сміх,що не ображає,а виліковує,виховує людину,підвищує…