1.Порицание Бога Ра Богини Нут, за то что последняя поедала своих детей .
2. Обращение Фараона Тутмоса к собственным вельможам.
3. Цитата из письма фараона к Синухету (древнеегипетскому литературному эпическому герою из рассказа "Сказание Синухе ").
хъвдадваьпавьлппваыплаплкыкпккккккккк
Після смерті батька, князя Романа Великого (1205), його малолітні діти Данило та Василько не мали шансів утримати владу вГаличі.
Вдова Романа, княгиня Анна з синами переїхала з Галича до Володимира на Волині, де був похований її чоловік. 1206 року вона з Васильком вирушила до Кракова, Данила відіслала до двору угорського короля, де він провів 6 років. Анна виконувала роль реґента при малолітніх синах до 1215 року, коли Данило став правити у Володимирі самостійно — тоді пішла до монастиря.
Свої династичні права на Галич заявили онуки Ярослава Осмомисла, Мстислав Удатний, інші нащадки родичів Романа, зять Романа Михайло Чернігівський і його син Ростислав. Також на галицькі землі претендували споріднені династії Арпадів(Угорщина) та П'ястів (Польща).
1211 року — бояри посадили Данила князювати в Галичі, але вигнали 1212-го.
1214 року — в Спиші угорський король Андрій II і краківський князь Лешко I Білий за згоди папи Іннокентія III вирішили посадити в Галичі угорського королевича Коломана та польську княжну Саломею (віком 5 і 3 роки відповідно). При цьомуГаличина відходила до Угорщини, а Романовичам залишалася Волинь.