До найкоштовніших скарбів кожного народу належить мова. Тому й називаємо
цей скарб — рідна мова. Вона рідна, як мати, як Батьківщина, як усе
найдорожче серцю. Мова — найбільший духовний скарб, який береже народ
від покоління до покоління, примножуючи його. Саме через мову він
передає нащадкам свій досвід і мудрість, історію, культуру й традиції,
думи й сподівання. Рідним словом народ збагачується сам і збагачує також
світову культуру.
Український народ творив свою мову упродовж віків. Пам'ять народу
зберігається в слові, а слово — це безсмертя народу. У слові рідної мови
захована якась таємнича сила, що в неповторному поєднанні звуків несе
чарівну мелодію мови. У кожної людини є своя рідна мова. Її ще називають
материнською, бо рідною вона стає з перших звуків колискової маминої
пісні. Мова — це як загадкова планета, на якій живе доглянута людиною
незліченна кількість слів.
Було посіяно вісім гектарів зернових і п"ять гектарів жита
----
-----
<em>Речення, де є непряма мова:
</em>
А. Мати говорила про те, щоб я завжди слухався свого серця.
Можна скласти таку розповідь про місто Луцьк:<span> Луцьк – це обласний центр Волинської області. Це по-справжньому гарне місто
з величною історією. Воно багате на музеї та культурні пам’ятки. Дуже цікавим
та атмосферним є Музей «Аптека», будівля якого побачила світ ще у 1845 році.
Досить монументальним зовні є Волинський краєзнавчий музей. Зовсім незвичайним для сучасного відвідувача є музей технічного прогресу. Це молодий музей, створений у 2013 році. А якої
надзвичайної краси історико-архітектурні пам’ятки міста. Чого вартий лише Замок
Любарта, який вже кілька століть залишається символом цього чарівного міста.
Кафедральні собори, церкви та монастирі – це те, чим славиться місто Луцьк. Місто Луцьк – місто історії, сильної віри та
культури.</span>
[Над Дн`іпровойу сагойу стйїт` йав`ір меж лозойу, меж лозойу з йалиною, з червонойу калинойу... А калина з йалинойу та гнучкойу лозинойу, мов д`івчаточка із гайу вихо[дж]айучи, співайут`; повбиран`і, закв`іча:ні та з таланом заручен`і, думки-гадон`ки не майут`, вйуц`:а-гнуц`:а та співайут`].