<span>Протягом свого історичного розвитку український народ переживав безліч трагічних і драматичних періодів. Та, незважаючи на це, він ніколи не впадав у відчай, «не плакав», а перемагав, знаходив у собі внутрішні сили виживати й творити добро. Мені здається, що неабияку роль у цьому відіграло, передусім, надзвичайне вміння українців жартувати, сміятися. Тому, на мою думку, саме веселу вдачу варто вважати однією з головних рис українського національного характеру, яка допомагала й допомагає йому не впадати в гріх розпуки й сліз (а буття нашого народу ой як часто давало приводи для цього!). Істинно девізом нашого народу могли б стати слова: «Треба сміятися, щоб не плакати!»</span>
Твір-опис свійської тварини пропоную скласти так:
У нашій родині живе свійська тварина. Це собака на ім'я Джесі. Джесі разом з матусею ми знайшли на вулиці ще дитинчам. З того часу вона живе з нами. Джесі не має породи. Вона висока та струнка. Шерсть у моєї улюблениці коричневого кольору, гладенька. По всьому тілу у Джесі є маленькі темні плямки. Вони роблять її дуже кумедною.
У Джесі вуха, наче трикутники. Вони чують все, що відбувається навколо. Хвостик у моєї собаки довгий та схожий на бубличок. Щодня Джесі зустрічає мене зі школи радісним гавкотом. Я дуже радий, що одного разу ми врятували їй життя. Тепер вона - наша вірна подруга по життю.
На мою думку людині потрібно для щастя по-перше рідні. Якщо є мама, тато то це і є справжне щастя. Щастя - це коли тебе оточують самі найрідніші для тебе люди. Це ж чудово.
По-друге це здоров'я. Якщо будеш здоровий то все в тебе буде чудово. Але не забувайте що якщо ти навіть захворів то тебе завжди підтримають твої близькі. Не потрібно падати духом.
Щастя це твої рідні. Запам'ятай це на всегда
За українськими народними віруваннями, сови й пугачі пішли з кішок, тому в них котячі голови, і крик їхній нагадує крик кішки. Поява сови і пугача поблизу села наводить нудьгу й смуток на всіх пожильців його. Крик сови й пугача на хаті взагалі віщує пожежу або смерть когось із членів родини. Та в Проскурівському повіті розрізняють: якщо пугач гукає "вповів! вповів!", то в тій хаті народиться дитина; а якщо "поховав! поховав!" − то хтось помре.
Ця газета найбільш переконлива