Зробиться-(з р о б и 'ц: а)
<span>ось такі рисочки над звуками (')- пом`якшення
: це означає подовжений звук</span>
Небо сонечком сіяє,
<span>Своїм теплом нас зігріває. </span><span>Пташки тут весело радіють, </span><span>Квіти та трави зеленіють.</span>
Що кого робить щасливим? Одного гроші, іншого сім'я чи друзі! А когось взагалі їжа! А я буваю щасливою коли роблю добро! Чхати кому саме, головне що добре комусь зробила! Від допомоги комусь у тебе в середині неначе палає вогонь надії, доброти і гордощів, а добрі справи розпалюють його неначе дрова! Пам'ятаю, допомагала я своїй мамі приготувати пиріг для тата на день народження коли вона захворіла!, Чи коли тато робив ремонт я тягала до нього туди-сюди те що йому було потрібно! Бабусі з городом допомагала, і дідусю шкарпетки зашивала! Тоді я просто палала енергією і щастям! У всіх тоді теж загорілися вогники як у мене, і пішла ланцюгова реакція добра! У мнене було таке враження неначе я сонце яке розширилося і потім знову розбилося на декілька міні сонць, які так само стали поширювати ще і ще таких сонечок! Я й досі палаю! Навіть зимою в заметіль мій вогник не гасне! Тим паче що ти ще й можеш допомогти бідним бездомним тваринкам!Осінню ти допомагаєш з огородом на дачі! Зимою допомагаєш всім безхатнім тваринкам підгодоввуючи їх! Весною рятуєш дитинчат цих самих тварин від потопу(ну це для них потоп, а для людей, ні), а літом мамі з хатньою роботою! Короче кажучи ні в казкі розказати ні пером описати яке це щастя допомагати тим хто в біді! А для не дуже трудолюбивих людей може буи мотивація така: и"Я тобі допоможу, а ти потім мені!". Нажаль є такі люди що їх не вмовиш і пальцем ворухнути. Тож не будьте такими, а добрішими! І не смійте, чуєте!? НЕ смійте просити щось в замін! Адже потім з вами так само будуть поводитись як ви з ними!
<u><em>Кінець</em></u>
Вільною н
Налякані ан
Подолані ан
Нема
Ськ
Н іш
Н
Нема
Нема
Еньк
Нема
Еньк
Ськ
<span><span>Край моря, сонце золотить, укритілісом гори.
Чудово блищало небо, засіяне зорями.
У саду стояв чималий будинок, укритий шифером, оздоблений орнаментом.
Вечір був м який, теплий, густо настоянний на степових пахощах.
Покинута людьми на довгі дні, дорога помирає в бур яні.
Степ, оповитий тишею, дихав пахощами росяних трав.
Вітром збите, котиться вересневе листя.
Біля хати сіріли скопані грядки, від воріт до порога вела стежечка.
Крива, похилена хатинка, з чорною стріхою і білими стінами,стояла поміж закинутих, із забитими вікнами осель.</span></span>