Тиша ходить між деревами, приносячи й туди свій звук самотності.
На обрії червоно сходить сонце, вітаючи сонні квіти своїм проміннячком.
Соняшники світяться, гріючись в теплі літнього ранку.
Часом війне вітерець і маленьке деревце,похитуючись, нахилиться аж до самого долу. ( щодо ком у цьому реченні не впевнена, але по-моєму все правильно)
Трави плачуть ледь-ледь чутно, сповіщаючи вітру про своє єство.
Завдання: Складіть і запишіть невеликий твір на самостійно обрану тему,
використовуючи слова з експресивними суфіксами та префіксами. Слова
позначити.
Вирішення: Легенько дмухнув вітерець. Зелененький листочок
впав на землю. Всюди розлилися пахощі з дерев, що зацвіли. Медовий
аромат здавався п'янким. Узлісся осяяло
тепленьке сонечко. Все сповіщало про те, що прийшла справжня веснонька.
Природа пробудилась після довгої сплячки. Життя почалося знов.
Слова: легенько, вітерець, зелененький, узлісся, тепленьке, сонечко, веснонька.
У слові узлісся експресивним є префікс, у інших словах - суфікси.
Не хлібом єдиним живе людина
<span>Кожна людина на землі має свою мету і бажання її досягти. Кожне суспільство має свої моральні цінності, що передаються з покоління в покоління. «Не хлібом єдиним живе людина», — це одна з моральних засад, що існує в суспільстві. Людина досягає гідного розвитку тоді, коли вона дбає не тільки про матеріальні речі. Справді: чи можуть дім, машина, дача самі по собі творити духовну культуру? Звичайно, ні. Матеріальні речі є лише помічниками для культурного зростання. А духовний розвиток дають людині шанування родини, збереження духовних традицій, відданість у дружбі, закоханість у рідну мову, рідну пісню. Коли людина дбає про духовне, вона сама стає кращою, у неї поліпшуються стосунки з довколишнім світом і вона стає успішною в усіх своїх починаннях.</span>
З давніх-давен українці є християнами. ще у 988 році Володимир Великий охрестив Київська Русь . з того часу наш народ проповідує християнство. минали роки, століття, та українці не зраджували своєї віри. Прикладом цього слугує Запорізька Січ. за волю, за мир, за країну, за віру козаки боролися до останньої краплі крові. у польових умовах, як відомо, важко збудувати церкву та проводити служби. Та це не зупиняло козаків. на підконтрольних територіях бійці будували маленькі каплички,церкви, в яких вони могли молитися та побути наодинці з собою. Іноді головними наставниками народу і воїнів були священики, що попри тяжкий час підтримували людей, вселяли надію в їхні серця. Віра- це те, що об*єднує людей з різними поглядами на життя, думками, характерами. Саме єдність в ці складні для україни часи допомогло здобути перемогу.
1. Я раджу вам не їхати з Тирасполя просто ночі.
2. Діти люблять ласощі.
3. Я лечу до Києва післязавтра.
4. Діти повечеряють і ляжуть спати.
5. Оксана й Дмитрик біжать назустріч бабусі.