В мене є дуже багато мрій. Але найзаповітніша стати художником. Друзі говорять, що я дуже гарно малюю. Тому я хочу їздити по світу і влаштовувати виставки своїх робіт. Мені хочеться дарувати радість людям своїми картинами. А поки що я буду радувати друзів та батьків своїми " творіннями". І я вам теж бажаю, щоб ваші мрії здійснилися!
Якби птахи та звірі вміли говорити світ би був переповнений чудовими емоціями !!!! Ми вже звикли що звірі розмовляти не вміють,але якби колись тварина загооврила для людини це був би повний шок !!! Але потім вона зрозуміла б,що це чудово.. ! Звірі дуже добрі , інколи навіть добріше людини !!! Тож у деяких людей немає друзів ,підтримки.. І тоді людина це все могла б брати з тварини !!! Розмовляти спілкуватися,навіть ділитися секретами або спітнями !!!
Тому я думаю якщо б звірі могли говорити це було б дуже добре !!!
Понятно это очень сложно и я не знаю этого прости
<span>
На мою думку, без минулого немає й не може бути майбутнього.
Ідучи стежкою життя, ми озираємося назад, щоб пригадати все те хороше, що було
колись, і ставимо перед собою ціль – зробити так, щоб таких моментів було
якомога більше в майбутньому .
Наприклад, я займаюся плаванням. Перше досягнення мені далося нелегко. Це було
третє місце на змаганнях, але я добре запам’ятала ті відчуття. Вони допомагають
мені знову й знову йти до перемоги й отримувати її, мобілізувати всі
сили. Тому ось уже три роки поспіль я втримую перше місце серед учасників мого
віку.
Завдяки минулому, люди вчаться на своїх помилках, намагаючись уникати їх у
подальшому житті. Знання історії дає нам можливість ураховувати досвід
минулих поколінь. Це велике надбання, яким ні в якому разі не можна
нехтувати. Народ, який не знає своєї історії, легко перемогти й
знищити.
Прикладом може слугувати кіноповість Олександра Довженка «Україна в огні».
Німецький офіцер Ернст фон Крауз говорить своєму синові, що українці –
єдиний народ, який не вивчає свою історію, тому його легко перемогти.
Олександра Довженка понад усе хвилювала проблема вивчення українцями історії
рідного краю: ніхто не хотів учитися на історичному факультеті, професорів
заарештовували, студенти знали, що історія – це паспорт на загибель. Усе це –
наслідки тоталітарної системи, які не мають права на майбутнє.
Отже, ідучи до майбутнього, ми повинні оглядатися в минуле, обов’язково
враховувати його позитивний досвід, уникати помилок і поразок .
</span>
Мені здалося,що я літала у небі.
За нами хтось стежив,але мені будл не страшно.
Адже я все давно мріяла кружляти у небі.
Я хотіла вам сказати що це чудово,кружляти у небі.