<span>Над криницею верба схилилася.На голці кухлик висів.Не минають люди кринички.Верба подає їм</span>
1) Вероніка сиділа у кутку та плакала крокодилевими слізьми, косо поглядаючи на Івана.
Вероніка-підмет
сиділа- присудок
у кутку - обставина
плакала - присудок
крокодилевими-прикметник
слізьми-додаток
косо поглядаючи на Івана - прислівниковий зворот
прощається [п р о ч ш а й е т с' а]
Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців - клен, у росіян – берізка, а в нас – верба й калина. Правду каже прислів’я: без верби й калини нема України. З давніх-давен наш народ опоетизував цей кущ, оспівав у піснях. В калині, кажуть, материна любов і мудрість.
Колись цю рослину цінували особливо. Не було, здається, хати, біля якої не кущувала калина. Як забіліють квіти, дівчата ними коси прикрашали. А вже коли достигали, їх вішали попід стріхою.
Кущ калини біля материної хати. Це не тільки окраса, а й глибокий символ. Це наш духовний світ, наша спадщина. Кущ калини опредметнює і красу й духовний потяг до своєї землі, свого берега, своїх традицій. Хіба не просто це говорить народна поезія: калиновий міст, калинова сопілка, калинова колиска!
Мені здається, що тому, хто не посадив на обійсті калини, а ще гірше – коли викорчував – ні йому, ні його дітям ніколи не почути найніжнішої, найбентежнішої у світі пісні. Її може подарувати лише сопілка з маминої калини.
Сибір - чоловічий, насип - чоловічий, степ - чоловічий.