Піднялися крила сонних вітряків,і черешню білу вітер розбудив.Ми зайшли до хати,коли згустилися перші сутінки.На траві роси немає,дим прослався над селом,землю ластівка черкає розтривоженим крилом.
Жив був прислівник . І бів у нього друг дієслово . Прислівника засмічувало те що він немає закінчення ,а дієслово має .
От він і сумує а дієслово його підбадьорує тай каже .
--- Не сумуй якщо ми разом то все у нас получається друже встава у нас багато роботи .
Подумав прислівник --І правду ти кажеш друже чому я засмучуюся гайда працювати та людей навчати .
От і дружили вони та й зарас дружать двоє як нерозлий вода .
З вершини пагорба видно Дніпро. Величезні камені, перегородиввши річку, пропускають потоки воды.Поспішаючи спускаємося з пагорба.
І ось вже, стрибаючи з каменя на камінь,не відстаючи один від одного, ми пробираємося до передніх порогів.Еще одне зусилля і ми на великому плоскому камені. Повз нас мчить дніпровська вода, збиваючи піну.
<span>Здається, лежала б тут весь день , слухаючи шум річки. Але, вгамувавши спрагу видовищ ,обережно повертаємося на берег.</span>
Текст-опис улюбленої осінньої квітки:
Моя улюблена осіння квітка - чорнобривець. Ця рослина дуже гарна та запашна. У наших широтах вона цвіте з червня до жовтня. Сама квітка жовтенька та дуже пухнаста через складне суцвіття. А її листя тонке та довге.
Чорнобривці - народний символ України. Цю квітку оспівували у піснях, описували в казках та художніх творах. Моя бабуся завжди сіє чорнобривці у своєму саду. Мабуть, саме тому я так люблю ці квіти.
любов-це все твое життя
якщо людина буде жити без любові не буде почуттів емоцій радощів
людина не може жити без любові тому що кожну хвилину у людини бьеться серце й кожну хгодину хвилину і навіть секунду можно любити один одного