Справжній хазяїн завжди тримає свою хату у порядку.
Навчання-головне наше завдання
Коли я був маленький і ще не ходив до школи, батьки часто говорили мені, що навчання - це праця. Вони ходять на роботу, заробляють гроші, а я буду ходити до школи, щоб отримувати знання, щоб потім здобути професію і заробляти собі на життя. Я вважаю, що мої батьки мали рацію. Вчитися не завжди хочеться, не всі предмети прості або цікаві, але я намагаюся вчитися якомога краще. Я усвідомлюю, що знання, які я здобуваю зараз, можуть знадобитися мені в житті.
Дехто може сказати, що не всі шкільні знання неодмінно знадобляться. Навіщо вчити те, що не буде потрібним? Але проблема в тому, що, по-перше, всі ці знання взаємопов'язані, тобто пропустиш щось - і не зрозумієш чогось іншого. А по-друге, ніхто не може гарантувати того, що якісь знання або навички не знадобляться. Моя мама каже, що знання зайвими не бувають. Люди міняються з часом, і те, що ти вважаєш неважливим зараз, може стати край потрібним через кілька років. Наприклад, в дитинстві мама мріяла стати балериною, а стала інженером. А якщо б вона вважала, що їй не потрібна математика та фізика, то не стала б.
Як на мене, у школі, тобто саме зараз, ми закладаємо фундамент своїх знань та навичок, на які будемо спиратися потім. Відомо, що будинок на поганому фундаменті довго не протримається. Таким чином, навчання - це важлива робота, це - головне наше завдання.
Україна майбутнього – це прекрасна та забезпечена держава. Ії поважають та цінують в Європі, та й в усьому світі. Сюди без перепинів та з охотою приїжджають у справах та відпочити громадяни з сусідніх країн. Людей приваблюють чисті повітря та вода, мальовничі краєвиди та дбайливо збережені історичні пам’ятники.Я думаю, це буде країна насамперед без страху. Де ніхто не озирається наїжачено, очікуючи чергового «нападу» у транспорті чи в установах. Де люди ходять вільно та дихають вільно. Де всюди, в мегаполісі, маленькому містечку чи на селі можна крокувати впевнено і не боятися крадіїв та хуліганів. І просто посміхнутися перехожому на вулиці без страху, що хтось щось «подумає»!А майбутнє України у моїй мрії прекрасне. І люди в ній прекрасні – вони вільна та творчі на роботі, запальні та підприємливі у навчанні, доброзичливі. Українцям взагалі притаманні доброзичливість та гостинність – твори багатьох українських письменників нас у цьому переконують. Культурне та мовне розмаїття в Україні майбутнього не сприймається як проблема. Яка ж це проблема? Це – дар Божий! Це культурне багатство, можливість долучитися до кількох картин світу водночас! У когось в країні немає такого багатства, а в нас є! В Україні майбутнього кожна людина поважає себе та інших, вона легко може перейти на мову сусіда , вона хоче навчитися мові співбесідника, підтримати розмову. І так само робить сусід – він вважає собі за честь говорити на мові друга …І я вірю – в українців майбутнього є віра в свою можливість перемогти, можливість бути щасливими, попри всі негаразди. Можливо, я дуже багато мрію та змальовую майбутнє надто ідеальним. Для того, щоб досягти такого рівня, потрібно дуже багато працювати, переймати провідний досвід інших країн. Але якщо вважати, що в майбутньому буде «ще гірше», то воно так і буде. Мабуть, тому наша країна бідна та має купу проблем, що більшість наших людей, особливо літніх, завжди кажуть: «а далі буде ще гірше», «ой, а що ж буде далі?». Просто руки опускаються, коли таке чуєш.<span>А якщо сподіватися на краще та діяти теж на краще, то і майбутнє нашої країни стане набагато кращим! Корисно хоча б просто заспівати: «Усе буде добре для кожного з нас!», як популярний музичний гурт «Океан Ельзи. Та вселити в людей оптимізм та віру в майбутнє.</span>
Чол.р.
собака, хліб, струмок
жін. р.
піч, мама, перука
сер.р.
село, кошеня, жабеня