Нечуй-Левицький збагачує мову твору, використовуючи стильві різновиди мовлення . Для прикладу . можна навести такі дієслівні синоніми: бити: «вхопила з полиці горшка і хрьопнула ним об землю»; «свиснула по купі горшків кочергою»; «Кайдашиха лупила… горшки»; «Мелашка частувала миски…»; кричати: «вони разом верещали, гвалтуали, лаялись»; пищала Кайдашиха…», «мовчала б уже та не гавкала,- кричала Мотря»; «їх лайкаОкремі вирази, а то й цілі діалоги нагадують живу народну розмову, немов підслухану письменником: «Та випийтебо, свахо, більше. Невже оце ви зоставляєте стільки на сльози?» Або: «Це, мабуть, свекрушище тобі наговорило на вербі груші, а на осиці кислиці…» <span>У повісті «Кайдашева сім’я» використано також пісенну творчість. Так, Мотря співає жартівливу народну пісню про свекруху. Лаврін словами пісні звертається до Мелашки: «Десь ти, моя мила, з рожі та з барвінку звита, що додержала мене до самого світу». Навіть мовчазний Карпо пригадує слова пісні, коли думає про Мотрю: «Ой, важу я на цю дівчину вражу, та не знаю, чи буде моєю…» Мати Мелашки, стара Балашиха, розглядаючи свою дочку після розлуки, також говорить словами народної пісні: «У нас була, як рожа цвіла, а тепер така стала, як квітка в’яла».<span>Нечуй-Левицький використовує і такі види фольклору, як казки та замовляння. Словами казки розповідає Мотря батькам про свекруху: «В мене свекруха - люта змія: ходить по хаті, полум’ям на мене дише, а з носа гонить дим кужелем».</span></span>
Осінь закінчуєтся... Вона непомітно зникає за горизонтом, і повернется лише через рік. Скоро наступить холодна, та водночас гарна пора року, що буде радувати дітвору морем веселощів зі снігом. Та вона ще не настала, і ми можемо радіти останнім осіннім дням, які точно маємо провести незабутньо. Я б рада була, поїхати, нариклад, в Софіївський парк. Кажуть, що він настільки унікальний і гарний осінню, що не передати словами. Великі дерева, покриті жовтим і багряним листям... Хоча, що я кажу? З дерев воно вже давно пооблітало, і вони стоять голі, та темні. Сонце з-за сірих хмар виходить дуже рідко, що наводить на мене смуток. Осінь уже пропливає на синій хмаринці, та переказує нам чекати її знову.
Ця тема дуже цікава, тому з радістю цим поділюся. В першу чергу, я дуже люблю свою велику і дружну сім’ю. Мені дуже подобається, коли ми святкуємо різні свята, збираючись за столом повним смачних страв, або наряджає Новорічну ялинку. Ще ми дуже часто граємо в настільну гру «Монополія» і це дуже весело, хоча іноді ми починаємо сперечатися і навіть вздорить.
Історичне значенння про кого ?
"Один грам прикладу, важчий ніж кілограм порад", - така приказка яскраво описує тезу, згадану в темі. Чому можна так вважати? І чи дійсно вчинки краще характеризують людину, ніж слова? Про це я хочу написати у цьому творі.
Я погоджуюся з таким висловом, і на це є кілька причин. По-перше, дії людини можуть дуже відрізнятися від її слів. Якщо хтось вміє гарно висловлюватися, це не завжди означає, що особа поводиться згідно з тим, про що вона говорить. Дуже часто люди прикриваються водоспадом слів та обіцянок, а насправді не виконують і частини сказаного. По-друге, приємніше спілкуватися з тим, хто робить більше ніж говорить. Уявімо ситуацію: людина потребує допомоги. Хто в такій ситуації буде більш корисним: той, хто обіцяє, що допоможе, чи той, хто відразу шукає можливість виручити іншого? Звичайно, що друга людина.
У сьогоднішньому світі ми часто чуємо обіцянки, які ніколи не виконаються. Люди нерідко розсипають слова, але наші вчинки завжди краще охарактеризують нас. Тому варто діяти! Тоді наша поведінка говоритиме за нас!