Близько дерева коштує грибок.
Слідом тобі я помахала
А. С. Пушкін як справжній художник пізнав красу російської усної народної творчості і представив його особливості в своїх творах, в тому числі в пролозі до казки «Руслан і Людмила» - «У Лукомор'я дуб зелений ...». Кожен рядок прологу є шматочком чарівної мозаїки. Сліпуче яскраві шматочки якої, незважаючи на малий розмір, самі перетворюються в маленькі казки про русалку, бабу ягу, прекрасних витязів і багато-багато іншого. І є віконцями в ті великі казки, з яких вони прийшли. А все вірш «У Лукомор'я дуб зелений" вказує на якийсь чарівний, фантастичний, казковий світ.
Сенбернари – одна із найбільших порід собак. Висота їх досягає 80-95 сантиметрів. Особливими ознаками сенбернарів є масивна голова, коротенька морда, вуха, що звисають донизу. Шерсть – біла з рудими плямами. Груди, лапи, кінчик хвоста – завжди білосніжні. Окремі сенбернари важать сто і більше кілограмів.Ці сильні, витривалі тварини століттями використовуються для пошуків і врятування людей у горах. Завдяки чудовому нюху сенбернари легко знаходили під снігом замерзаючу людину. Потім лапами відкопували її, зігрівали своїм тілом. На шиї у собак-шукачів були заздалегідь прив’язані пакет з продуктами, фляжка з водою. Після цього сенбернар біг у найближче селище і приводив людей.Тисячі потерпілих врятували ці благородні і мужні тварини. Рекордсменом серед них був пес по кличці Баррі. Його знали і любили жителі Італії, Франції, Швейцарії. Адже ж Баррі врятував сорок чоловік. Сорок перший, злякавшись страшного звіра, сплутав його з вовком і вдарив ножем.<span>Слава Баррі не згасла і після його загибелі. Про нього писали в газетах, книгах. А через 85 років у Парижі було відкрито пам’ятник сенбернару. На постаменті – великий собака. На його спині сидить маленька дівчинка і міцно тримається за шию. У центрі пам’ятника напис: «Він врятував сорок чоловік і був убитий сорок першим».
(І. Заянчковський) </span>
Степи-степ листи-лист сини-син тихенько-тихо грибник-гриб рибалка- риба
Зимовий дощ.
Зима за снігом скучила,
За холодами теж.
Сидить собі розлючена,
Чекаючи кортеж.
З далекої Лапландії
Міністра зимних справ,
Щоб з'ясувати план дій
І хто сніги забрав
До Африки гарячої,
Чи в тропіки якісь...
Зима сидить і плаче
Не стримуючи сліз.