Ліс – це надзвичайне і таємниче місце. Справжній природній шедевр. Могутність і велич дерев, різноманітність трав, ягід та звірів, манить на прогулянку. Відразу відчувається неперевершена свіжість та легкість повітря від якого паморочиться голова. Чудовий варіант для відпочину від важких буднів, стресів, проблем та депресій. Дуже корисно відвідувати сосновий ліс. В ньому особливо лікувальне повітря.
Кожна людина потрапляючи сюди- тим самим потрапляє в певну пригоду. Тут невідомо що трапиться на шляху. Можна побачити різних звірів, літом назбирати ягід, осінню грибів. Ліс прекрасний в кожну пору року. Влітку ліс багатий плодами, насичений кольорами, рятує від спеки. Восени все міняється і заворожує. Навколо все немов міняє одяг, міняючи зелене вбрання на жовтогаряче та багряне. Неймовірно красиво спостерігати як земля вкриваяться осиплим листям. Взимку ліс схожий на крижаний замок. Немов потрапляєш в інший казковий світ. Дерева присипані снігом, іскряться від покритого ними інію. А земля немов окутана в теплу білосніжну ковдру. І як прекрасно спостерігати коли це все пробуджується на весні. Рослини прорізаються крізь землю, де-не-де ще з залишками снігу.
Тварини просинаються від довгої зимової сплячки. На деревах утворюються бруньки, з яких згодом появляться листя і плоди. Там де не втручалась людина, все що створенно самою лише природує просто перехоплює подих. Водночас загадковий і небезпечний. Застерігає не торкатись невідомих рослин та ягід, аби не зашкодити свому здоров’ю. На шляху можуть траплятись справжні жителі та охоронці лісу. Самому слід бути дуже обачним щоби не потрапити в біду та не заблукати.
<span>Природу потрібно берегти та шанувати. Ліс дає нам змогу жити. І потрапляючи туди важливо нічого не зіпсувати людським фактором, а зберегти і подбатити. Це екологія і майбутнє людства.</span>
Найперша квітка, що зацвітає навесні -це пролісок.Це маленька, але мужня рослинка має тоненьке стебельце з малесенькими видовженими листочками, що розташовані попарно.Квіточка проліска має ніжні, видоажені, загострені на кінці пелюстки синього кольору.У неї ніжні, ледь чутні пахощі.<span>Ця рослинка така тендітна, що незрозуміло як вона пробиває корку весняного снігу і витримує такі нічні морози.</span>
Мова – це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.Українська мовна традиція сягає докняжих далеких часів.Наша українська мова – це золота скарбниця душі народної, з якої ми виростаємо, якою живемо й завдяки якій маємо величне право й високу гордість іменуватися народом України.Сьогодні нашій державній мові потрібні не тільки відповідні законодавчі акти, але й наша духовна міць, любов до знань, справедливість, інтелігентність, наша національна самосвідомість.Поет схвильовано писав про державну мову України:Вона, як зоря пурпурова, Що сяє з небесних висот. І там, де звучить рідна мова, Живе український народ.
(б р а т й а)-6звукив,6букв
Это очень просто межеш и сам(а)