Твір на тему "Чому я пишаюся своїм товаришем" пропоную скласти так:
У
мене є товариш, якого звати Ілля. Він має світлу голову, є бистрим на
розум. Ілля дуже чемний хлопчик. Він завжди швидко приходить на
допомогу, коли я цього потребую. Я також намагаюсь бути гарним другом
для нього. Але чи завжди я можу ним пишатися? Я вважаю, що так. Ілля -
це мій близький товариш, з якого я можу брати приклад.
Чому ж я
пишаюсь своїм товаришем? Я пишаюсь ним тому, що він зміг виграти
важливий для нього конкурс з англійської мови. Наступного навчального
року Ілля поїде навчатись до Англії. Всього цього він досяг своїми
стараннями. Цього року Ілля показав, як важливо бути беручким до праці.
Як каже мій товариш, працелюбність – запорука успіху. Якщо весь час
лічити ворон, то досягти чогось не вдасться ніколи. Я вважаю, що мій
друг – гідний приклад для наслідування. Саме тому я ним по-справжньому
пишаюсь!
Як чудесно сидiти пiд величезним ,старим дубом i слухати прекрасний спiв пташок у дикому лiсi.Так спокiйно i затишно ... Я б сидiла(в) кожен день там бо можна вiдпочити вiд всього що докучаэ . Як приэмно вiдчувати весняний запах квiтiв що тiльки пробудилися з довгого зимового сну.Весняний лiс...
Катруся працюввла весь урок математики не покладаючи рук.
Ответ:
Объяснение:
Пропоную скласти такий веселий діалог:
- Привіт, Оленко. Як
справи? Тільки кажи швидше, бо я до школи йду.
- Привіт, Марусю, все
добре. А чого ти так пізно йдеш до школи?
- Чого це пізно? Зараз же
сьома ранку!
- Ти помиляєшся, Оленко.
Зараз сьома вечора.
- Та невже. І дійсно, на
телефоні написано, що зараз дев’ятнадцята година.
- Як ти могла ранок з
вечором переплутати?
- Сьогодні після
тренування я прилягла подрімати. А коли прокинулась, вирішила, що вже ранок.
- То ти й поснідати
встигла?
- Уяви, так. Оце дивна
історія сталась.
- Навпаки не дивна, а дуже
весела. Вертайся скоріш додому, бо скоро
стане темно. Та й школа вже зачинена.
- Дякую, дуже добре, що
тебе зустріла. На все добре!
- Бувай
<span>Ще вчора скрізь лежав пухнастий сніг, та
вже побігли веселі струмочки, які наче співають пісню весни. Все починає
просинатись від зимового сну, слухаючи ці срібні пісні. Оживають
дерева, розправляючи закляклі суглоби-гілки, зм'якшується земля,
готуючись пустити крізь себе перші травинки. Всі чекають на весну. І
вона крокує стрімкою сонячною ходою, несе тепло і щастя в кожну хату.</span>