Твір на тему «Якби я був чарівником» пропоную скласти так:
Якби я був чарівником, то я зробив би так, щоб у
світі запанувало добро. Сьогодні ми маємо чимало зла навколо. Але, на мою
думку, люди стають злими лише через те, що вони не мають щастя. А якби я став
чарівником, то наділив би кожну людину щастям.
<span> Кожному для щастя чогось не вистачає. Комусь
грошей, комусь коханої людини поруч, а комусь, найважливішого – здоров’я. Якби
люди мали те, чого їм не вистачає, то не було б заздрощів, ненависті та хаосу.
Саме тому, якби я став чарівником, то я дарував би людям хоча б крихточки щастя!</span>
Головна Твори Твір міркування з приводу важливості освоєння космосу
Твір міркування з приводу важливості освоєння космосу
Здавалось б, космонавтам, абсолютно здоровим людям, медицина не потрібна. І все ж існує така окрема галузь як космічна медицина. Можна сказати, що вона є частиною космічної біології, яка вивчає вплив різноманітних позаземних факторів на здоровий організм. Космічна медицина працює і на Землі, і в космосі. У лабораторіях інститутів імітуються окремі моменти космічного польоту, з’ясовується їхній вплив на організм, до загону космонавтів добираються найбільш підготовлені люди. Інженери одержують від лікарів поради та рекомендації, потрібні для створення комфортабельної кабіни, де б космонавтам забезпечувався щонайкращий мікроклімат.
Лікарі беруть участь у розробці костюмів для космонавтів, раціону харчування — та й узагалі в усьому, що має забезпечити нормальні умови для людей, які працюють у космосі. Медики стежать також за станом здоров’я екіпажу космічного корабля впродовж усього польоту. Хоча космічний лікар перебуває на велетенській відстані від «пацієнта», він у змозі дати йому потрібну пораду. Космічна медицина, так само, як і космічна біологія, — дослідницька наука. У космосі ставлять досліди над тваринами, спрямовані на те, щоб космос не був ворожим для живої істоти, а якнайшвидше став заселеним.
Під час перевантажень, коли ракета підіймається, людина зазнає величезного напруження. За участю медиків науковці розробили зручні індивідуальні крісла для космонавтів, що повторюють форму тіла. На висоті п’ятнадцяти—двадцяти тисяч метрів тиск стає дедалі меншим, і спеціальні прилади мають стежити за станом повітря. На висоті тридцяти—сорока тисяч метрів на людину починають небезпечно впливати космічні промені. А на висоті ста тисяч метрів реальну загрозу становить зіткнення з метеоритами. І всі ці явища відбиваються на здоров’ї людини. Ще одна складність — повна тиша: коли не поширюються звукові хвилі, змінюється сприйняття органами чуття. Фахівці допомагають космонавтам підготуватися до специфічних умов космосу. Під наглядом лікарів космонавти проходять випробування в сурдокамері, де перебувають серед повної тиші на самоті певну кількість діб. Психологи допомагають підготувати екіпаж до спільної роботи. Адже люди різних характерів і темпераментів повинні впродовж тривалого польоту співпрацювати, допомагати один одному, бути, як кажуть, психологічно сумісними. Це— абсолютно необхідна умова для роботи в космосі. Екіпажі космічних кораблів, орбітальних станцій мають бути дружним, згуртованим колективом зі спільними й до того ж надзвичайно складними завданнями.
Тяжко пташкам взимку. У мороз і заметіль птахи замовкають. Вони ховаються у затишні місця і настовбурчують пір’я від цього їм стає тепліше. Довгу зимову ніч пташки проводять по – різному. Ворони і галки ночують невеликими зграями у парках, садах, на деревах. Дятли, повзики, синиці – гаїчки ховаються у дуплах, горобці і синиці великі – під дахами, на горищах, біля опалювальних труб. Особливої допомоги птахи потребують узимку, коли сніг та лід вкриває усе. Їм стає важко здобувати поживу, і найбільше пташок гине не від холоду, а від голоду. Вважають, що при затяжній зимі з кожних 10 синиць виживає одна. Тому потрібнорегулярно підгодовувати птахів насінням соняшнику та гарбуза, крихтами білого хліба, а також пшоном. Синички залюбки з’їдять шматочки несоленого сала, маргарину й м’яса.
Якщо поповнювати запаси у годівниці регулярно, птахи оселяться поблизу і влітку, очищатимуть навколишні дерева від шкідників.
КОШЕНЯТКО. Я дуже люблю домашніх тваринок. І ось нарешті батьки мені подарували на день народження кошенятко. Воно було маленьке, пухнасте, чорного кольору з білою цяточкою на лобі. Цяточка мала форму зірочки, тому всі почали називати кошеня Зірочкою. Кругленька мордочка з чорним носиком, блискучими очицями і маленькими стоячими вушками була у мого кошеняти. Яке воно було кумедне! Товстеньке, на коротких ніжках. Щоразу, коли воно мене бачило, підбігало, терлося об ноги, ніби запрошувало погратися з ним. Кошенятко мало веселу вдачу, а тому дуже швидко стало улюбленцем родини. Найбільше Зірочка любила гратися з паперовим метеликом. Кошенятко весело підстрибувало, ставало на задні ніжки, крутило голівкою.
Я дуже люблю свою Зірочку і задоволений тим, що вона у мене є.
РЕКС. У моєї бабусі є собака. Це велика середньоазіатська вівчарка, яка має кличку Рекс.
У нього довга густа шерсть білого кольору, на спині злегка завихрена. Голова велика, мордочка видовжена, звужена до носа. Очі у Рекса темні і розумні. Дивиться він на всіх пильним, уважним поглядом. Стрункі довгі ноги заросли гладенькою шерстю. Хвіст коротенький, а з нього хвильками спадає шерсть. Рекс великий і сильний, та характер має добрий і спокійний. І хоча він уже дорослий, любить гратися з м’ячиком, бігати зі мною наввипередки. Мені подобається Рекс, і я залюбки з ним граюся.
БІЛОЧКА. Одного разу я побачила на дереві у парку білочку. Золотисто-коричневу, лише кінчик хвостика білий, ніби сметаною политий. Хвіст набагато більший від самої білочки. Він пишний і пухнастий. Лапки в неї короткі з добре розвиненими пальчиками, міцними і цупкими. Завдяки гострим кігтикам тваринка швидко пересувається стовбурами дерев, легко чіпляється за гілки. Зуби у білочки міцні і гострі. Вони легко розгризають найміцніші горіхи. З усіх лісових мешканців білочки є найжвавішими, найнепосидючими і найкрасивішими звірками. Мені подобаються білочки, і я з задоволенням спостерігаю за ними.
ГОРОБЦІ. Люблю горобців. Вони гніздяться біля людських осель. Веселе цвірінькання цих сміливих і розумних розбишак доноситься з-під стріхи над моїм вікном. У горобців міцний конічний дзьоб, короткі крила, довгий хвіст. Маленькі швидкі очі сіренької задиркуватої пташки насторожено поглядають навколо. Вони весело стрибають на своїх маленьких ніжках, нервово перелітають з гілки на гілку, щось шепочуться між собою, затівають шумливі бійки. Горобці живляться насінням, ягодами, комахами, знищують ворогів саду. Я люблю спостерігати за цими маленькими веселими пташками.
Пару варіантів
В готові домашні завдання подивись там тобі все пояснять і напишуть)
Я вже багато раз це практикувала і ні хто мені ще погану оцінку не поставив)Бо тут багато писати. Я б сказала надто