СЕрденько а не сердЕнько!
- Привіт!
- Привіт!
- Як в тебе справи?
- Не можу похизуватися.
- Чому?
- Та ось, наш клас заставляють прибирати шкільне подвір'я, думаю, усі на нас дивитимуться, як на диваків і глузуватимуть.
- По-твоєму, прибирати шкільне подвір'я - це погано?
- А що в цьому гарного.
- Можливо, сам процес прибирання нудний, але якщо ти прибираєш з друзями-однокласниками, це завжди весело, це по-перше, а по-друге невже тобі подобається, коли шкільне подвір'я схоже на смітник? Я впевнений, що ні. Тому, приклади зусилля щоб потім можна було гратися на чистому подвір'ї.
- Спасибі, ти мене переконав, що в прибиранні шкільного подвір'я нема нічого поганого.
- Нема за що. Але, якщо потрібна порада - завжди звертайся.
Мати, матінко, матуся - ці слова знайомі мені з самого дитинства. Від них віє спокоєм, теплом, добротою... З перших кроків життя мене оточувала материнська любов та ласка. Перші вірші та байки Глібова читала мені матуся, вона повела мене у дитячий садочок, а потім у перший клас. Так почалося моє навчання. Мати завжди була зі мною поруч: і в радощах, і в труднощах. Хто, як не мати, оберігає нашу родину від злих вітрів і лихоліття; дає нам мудру пораду у нашому складному житті; захищає нас від невірного кроку? А так легко помилитися і піти не тою стежкою, а ще й гірше зламатися і перекреслити усі матусині мрії. <span>Кожна мати радіє успіхам своєї дитини. Спочатку це перші літери рідною мовою у твоєму зошиті, потім ти починаєш писати речення, які складаються у твір. Яка це радість для матусі, коли ти напишеш свій перший вірш і він обов'язково буде присвячений їй, твоїй матінці, твоїй берегині. І ось до твоєї родини прийшло свято - ти закінчив школу, і перед тобою простеляється багато шляхів... так обери свій єдиний шлях на все життя, отримай ту спеціальність, що тобі подобається, не розчаруй свою матір. А вона буде радіти за тебе. Покидаючи материнську оселю, не забудь озирнутися і подякувати їй за все добро, що вона зробила для тебе...</span>
У каждого свои представления о дружбе и взаимоотношениях, поэтому даже лучшие друзья часто ссорятся. Счастливым исключением из этого правила можно считать нас с Алиной. Мы настолько хорошо понимаем друг друга, что нам не нужно лишних слов.
<span> Алина – очень красивая девочка, которая учится в параллельном классе. Она невысокая для своего возраста, поэтому многие не верят, что мы – ровесницы. У моей подружки красивые длинные волосы, которые она любит заплетать в косу. Правда, так она ходит только в школе, а вот на прогулку Алина отправляется с шикарной прической, которая отличается оригинальностью. По особым случаям она распускает волосы – и тогда они развеваются от малейшего порыва ветра. В такие моменты кажется, что это крыло огромной иссиня-черной птицы, которая просто решила пролететь близко к земле. </span>
<span> Глаза у Алины необычные, поэтому трудно сходу определить их цвет. Когда она в спокойном состоянии, глаза становятся светло-карими с легкими желтыми прожилками. Если же Алина начинает сердиться, в глазах появляется зеленоватый оттенок. Были случаи, когда Алину серьезно обижали – и ее глаза становились зелеными. </span>
<span> Что касается фигуры, то моя лучшая подружка занимается танцами, поэтому у нее отличное телосложение. Она может проснуться среди ночи – и заняться постановкой нового танца. </span>
<span> В общем, Алина – это замечательный во всех планах человечек, который отличается яркой внешностью и богатым внутренним миром.</span>