На дворі спекотне
літо. На<span>ступає над</span>вечір'я.
День був дуже довгим, здається, він <span>тривав вічність. Тихо дзвенить вода,</span> і
сонячні промені ніби купаються
в ній. Лісові мешканці
ховаються в тіні дерев, а люди розходяться по домах. Лише одинокий човен
пливе<span> по
просторах річки. Сонний весляр
прямує додому. Зелені береги широко розгорнулись</span>, а сумні
дерева стоять ледь похилившись.
Все це надає картині природних краєвидів тривожності. На задньому плані зображена<span> козача гора, все така ж велична і красива. </span>В чистій воді річки віддзеркалюються дерева, човен,
гора. Спокійний<span> відтінок неба налаштовує на приємну
атмосферу. Ліричний настрій приходить до мене кожен раз, як </span>я дивлюся на картину В.С. Васильківського «Козача
гора»<span>.</span>
Подорожні розбилися на зграї , і кожна пташка до рідних осель полетіла .
Називний- дев*ятсот шістдесят вісім
Родовий- дев*ятсот шістдесят восьмого
Давальний- дев*ятсот шістдесят восьмому
Знахідний- дев*ятсот шістдесят восьмого
Орудний- дев*ятсот шістдесят восьмим
Місцевий- на дев*ятсот шістдесят восьмому.
:)))
Перший листок,який зiрвала осiнь,лiтав i був схожий на самотнього птаха.Вiн не знав,що йому робити.Куди впасти?Якщо в рiчку,то вода понесе далеко вiд лiсу i листочок не зустрiне рiдних.Якщо в траву,то вiн бiльше не побачить сонця.Якщо на ромашку,то не побачить сонця вона. Вiтер то пiднiмав його вверх,то опускав до низу,а то кружляв у своэму вихорi.Листочок бачив увесь свiт як на долонi.Вiтер вщух i листочок обережно опустився на землю бiля свого рiдного дерева.Неподалiк проходила дiвчинка.Побачивши першого осiннього листочка,вона замилувалася його красою.Листочок лежав прямо на стежцi,якою йшла дiвчинка.Вона пiдняла листочка i вiднесла додому,де зробила з нього гербарiй.
Любіть книгу - джерело знань