Я тиждень тому написав цей твір:
Це був суботній вечір, рік тому. Я повертався з річки. Підійшовши до дому, почув якийсь тихенький і жалібний голосок. Раптом біля своїх ніг побачив пухнасту грудочку. Я простяг до неї руку і тут же інстинктивно відсмикнув: грудочка надулась, широко відкрила рота й зашипіла. Це було дитинча якогось птаха. Чомусь воно не спурхнуло від моєї простягнутої руки. Мабуть, пташеня було поранене або хворе. Хоч би як там не було, я вирішив йому допомогти, тому що люблю тварин. Згодом, я дізнався, що то було дитинча ластівки. Воно, напевно, впало з гнізда і поранило своє крило. Мені було його так шкода, що я пташку взяв до себе додому. Мама не заперечувала, а навпаки, підтримала мене і допомогала! Я за ним слідкував день у день, доглядав, годував... А через два тижні нарешті він зміг стати на свої тонісінькі ніжки. На наступний день міг ходити. Так минуло декілька місяців і моє пташеня могло вилетіти у безмежне небо, у якому, надіюся, знайшло свою матір .<span>Я не знаю, що було б з ластівкою, якби мене не було поруч з тваринкою у тому місці і в той час. Але я радий, що так трапилося і я зміг комусь допомогти.</span>
З іменником: Знадвору почувся дитячий плач.
З дімловом: Дідусь сказав: "Плач,плач, дитино, може пройде".
"Моє оленятко''
Оленятко ,біле-біле як зимовий сніг .В оленятка біленькі ніжки начеб то схожі на малесенькі , тонесенькі берізки .Шерсть м'якесенька неначе пух.очі в нього не прості вони наче б то як дві сливи .Оленятко наче квітка замість вух листочки мав.Хвість у нього мов из вати :-)
Ответ:
Милується, менший, молодюсінький (уживання м якого знака)
пів` яблука, мавпячий (уживання апострофа)
навмання, кайданник (подовжені й подвоєні приголосні)
Мадрид, журі (написання слів іншомовного походження)
вухо- вушко (чергування приголосних звуків)
пів- Європи, напівавтомат, ( написання слів з пів-, напів-)
Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/23067581#readmore
Гай - гайок, гайовий, гаю, гайочок