Діелектрик (ізолятор) — речовина, середовище, матеріал, що практично не проводить електричний струм. Основна властивість діелектрика полягає в здатності поляризуватися в зовнішньому електричному полі. Концентрація вільних носіїв заряду в діелектрику не перевищує 108 см−3.
Розглянемо детальніше процеси в діелектрику, вміщеному в зовнішнє електричне поле, наприклад, між різнойменно зарядженими електродами.
У однієї групи діелектриків, званих неполярними, при відсутності зовнішнього (основного) поля позитивно і негативно заряджені частинки, що входять в молекули (атоми), як би врівноважують один одного (власне поле відсутнє); молекули їх є електрично нейтральними або неполярними (рис. 1, а). У таких діелектриків під дією зовнішнього поля відбувається зміщення електричного центру негативних зарядів (електронів) назустріч напрямку поля (рис. 1, б). З точки зору електричних властивостей така молекула в зовнішньому полі може розглядатися як диполь, тобто пара різнойменних точкових зарядів +q і -q (рис. 1,в), які знаходяться на невеликій відстані l один від одного (плече диполя). Заряди, що утворюють диполі діелектрика, називають пов’язаними, а добуток заряду q на плече l називається електричним моментом диполя:
Дано L1=Lо/3 L2=2*L/3
k=E*S/Lo k~ 1/Lo
k1=3*k
k2=3*k/2=1,5*k
при параллельном соединении k'=k1+k2=4.5*k
k'/k=4.5
жесткость увеличилась в 4,5 раза
дано ф=60 R=6400 км P=0
P=m*(g-a*cоsф)=0
g=а*соs ф a=V^2/R V=2*п*R/T
g=4*π²*R*cosф/T²
T=2*π*√R*cosф/g=6,28*√6,4*10^6*0,5/10=3552,5 с=59,2 мин
Как вариант V=g=10 S=Vt=gt=10 м
не уверен