І. По-новому дивишся на світ переживши трагедію. Максим мовчки дивився як по новому піджаку розтікалися чорнила. Нашвидку поснідавши, Олексій побіг на річковий вокзал зустрічати Катрусю з поорожі. Удруге пробачити зможе не кожен. Додовши снодійного у друге своєму сторожу, Орися мовчки спостерігала - поки той доїсть.
ІІ.Назузстріч невідомому рушили вірні друзі. Оленка, як завжди, страшенно спізнювалася на зустріч з подругами. Востаннє я її бачив у гостях у Петренків на Новий рік. В останнє плавання сьогодні відходив пароплав "Ластівка". Зібравшись утрьох, діти почали вигадувати план викрадення сусідського кота. Лише у трьох учнів з класу було виконане домашнє завдання
<em>Відповідність між складними реченнями </em>
і кількістю простих речень у них:
1 шість складових частин (Д):
Д 1[Збираючи книжки, я почув], 2(як надворі загуркотів віз), 3(як заскрипіла наша хвіртка), 4(обізвалась радісно качка), 5(забряжчали одні й другі двері), і 6[на порозі, наче весняночка, стала розрум’янена і осяйна Мар’яна].
2 три складові частини (Г):
Г 1[Над ними зумлили комарі], 2[біля нас спросоння коли-не-коли схлипувала річечка], а 3[над усім світом протікала зоряна імла].
3 чотири складові частини (Б):
Б 1[Минули дні], і 2[не раз можна було бачити Сіроманця в ярах за висілках]: 3[він сидів і терпляче чекав], 4(доки Андрійко Лях покатається на лижах зі своїм однокласниками).
4 п’ять складових частин (А):
А 1[Низькі чорні хмари, здавалося, стояли нерухомо], але 2[по тому, 3(як вони час від часу засмолювали негусті дрібці зорі) і 4(як ті зорі знову ненадовго з’являлися), Климко здогадувався], 5(що хмари біжать).
- чи сподобалась вам україна?
-моє враження позитивне.
- а де саме ви перебували?
- в Києві, на Майдані та визначних місцях.
- чим саме сподобалась вам ця країна?
- своїми традиціями та звичаями
- а чи приїдите ви ще до нас?
- так, звичайно!
- тоді, до нових зустрічей.
<span>-взаємно.</span>
Подорожні під'їхали до гори, вибралися на верх її і застигає вражені великим краєвидами.
Любов до Батьківщини починається з любові до родини, до рідного слова. Національна мова — це здобуток культури, духовної діяльності певного народу. Народ, який відрікається від своєї мови, губить себе, бо не усвідомлює її значення для свого вищого духовного життя. Мова — це великий дар природи, вдосконалений за віки з того часу, як людина стала людиною. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і збагачувати. І мені здається: той, хто не любить рідне слово, святих звуків свого народу, не заслуговує на ім'я людини. Бо мова нерозривно пов'язана із нашою свідомістю. Разом із усталеною символікою мова — чи не основний елемент нашої державності. Це те, що ми одержали у спадок від наших пращурів, це — перлина вікової мудрості.
Мені здається, що мова — це не просто найважливіший засіб спілкування. Це той грунт, на якому будується спільнота, рід, нація. З утратою рідної мови люди втрачають морально-національні корені, духовний зв'язок зі своєю нацією. У мові втілюється голос дитинства, голос рідної природи. Проте в її глибинах відбивається й уся історія духовного життя народу.
Треба шанобливо та дбайливо ставитися до цього багатства, бо саме завдяки мові людство може йти вперед, творити шедеври мистецтва, вздгалі існувати. І обов'язок кожного свідомого громадянина будь-якої країни — дбайливо збагачувати та плекати свою мову.