Ми - господарі нашої природи, а вона комора сонця з усіма скарбами життя. Рибі потрібна вода, птахам потрібне повітря, тваринам - ліс, степи, гори, а людині потрібна природа. І охороняти її - наша головна мета. Давайте її берегти!
Ліс - це краса нашої Землі. Він дає нам кисень, деревину. У ньому живуть птахи і різні тварини. Ліси охороняються законом, але деякі люди вирубують їх необдумано. Багато зрубаних дерев пропадає даремно. Не завжди замість вирубаних дерев садять нові. Через це лісів залишається все менше і менше.
Побувавши в лісі, люди іноді залишають багаття запаленими. Через це часто трапляються пожежі. Цілі лісові масиви згорають від необережності людей. Гинуть мільйони рослин. Серед них дуже багато рідкісних, ніде більше не зустрічаються. Коли згоряє ліс, то тваринам доводиться йти. Через цих вічних переходів тварини іноді гинуть, якщо їм, звичайно, вдається вибратися з вогню.
<span>Люди вкладають величезні гроші у фонди по захисту лісів. Але багато рослин і тварини вже стерті з лиця Землі.</span>
Вогнище, запалене на Івана Купала, горіло рівним полум'ям.
Обличчя школяра горіло від сорому.
Душа його горіла від жалю та скорботи.
-Ну що як відпочила?
-Класно. Мені це все так сподобалось!
-Так згоден!
-Мені так сподобалось кататись на коневі
-А мені сподобалось годувати їх
-І ще мені сподобалось як я каталась на верблюді
-Ти тоді так сміялась !
-Хаха...Так!
-Ну все ми їдемо додому
-Так
-Жалко все було так класно...
-Нічого потім ще поїдем!
-Ага
-Ну що пішли
-Так
6 днів тому, син з татом знайли собаку.Сергійкові вона дуже сподобалась:
-Тату, яка гарна собака Давай візьмемо її до себе
- Ні, Сергію. Ось бачиш ошийник, то це означає, що ця собака чужа.
Сергій дуже засмутився, проте батько на це сказав:
-Добре, візьмемо її додому до тих пір, поки не з'явится власник. І ти сам по місти розклеїш оголошення. Я так розумію, що це пікінес.
- Урааа! Дякую тату. Сподіваюся, що її власник не зрайдеться
- Що ти сказав?
-Нічого,тату, нічого
Після того як Сергій розклеїв оголошення пройшло 3 дні. Татові зателкфонували і відповіли, що це їхня собака. Сергій знову засмутивс, адже він так здружився з собакою. І він вирішив, що сам віддасть собаку.
Сергій пішов з собакою зустрів жіночку, ніби то власницю собаки і віддав їй його.
- Ой, моя, гарненька дівчинка. Дякую тобі хлопче. Тримай 5 гривень.
-І вам дякую,-засмучено відповів Сергій.
Сергійко побіг додому і розповівв це татові, як важко йому було прощатись з собакою. На що тато здивовано відповів, що ця собака "дівчинка", насправді хлопчик.......
Чорнобиль воістину раз і назавжди розділив наше життя і життя цілого людства на «до» і «після». Неймовірна кількість політичних, фінансових, суто технологічних і, головне, духовних, гуманітарних проблем постала перед Україною. Тут і доля сотень й сотень тисяч переселенців Зони, й вплив найзнаменитішої Зони на свідомість людей, і спроможність чиновників різного рівня належним чином виконувати свої обов'язки. А тим часом, Чорнобиль — і це страшно — здебільшого згадується у «круглі» річниці (10, 15, 20 років), наче перед нами — не катастрофа планетарного масштабу.