Коли тебе закутує зелена лісова ковдра у свої мякі обійми,коли ти один серед співу пташок,серед замріяних дерев,що лиш похитуються від легенького вітру,коли ти наодинці з природою,то лише у такі моменти ти розумієш,що життя прекрасне.Підніми свій погляд вгору!Посміхнися цьому промінню,що грається поряд з тобою.Прислухайся до цієї музики природи.До її особливого звучання.До її трепету.До її веселих і спокійних водночас нот.Коли ти наодинці з природою-ти її частина,а вона-твоє життя.
Ми з задоволення поласуємо ваші пиріжки, бабусю.
Ви дарма крутите собі голову.
Сьо-го-дні або сьо-год-ні
-Я сьогодні вже дочитую оповідання Всеволода Нестайка. Дуже цікаві. А ти що читаєш?
-Та ... А навіщо питаєш?
-я ще не знаю,що мені читати потім.Можливо,ти мені порадиш?
-Не знаю... Мене книжки не дуже цікавлять. Мені більше подобається комп'ютер.
-Тоді бувай.Мені ще потрібно зайти до бібліотеки та взяти нову книгу.До побачення.
Осінь і зима це пори року
Десь у долині стоїть велика гора
Що дитині радість то старому сум