Останнім часом слово "герой" стали частіше вживати. Ним називають і пожежника, який виніс дитя з палаючої будівлі і вчителя, який дарує свої знання й душевне тепло дітям протягом усього життя, і лікаря, і воїна-захисника... Хто ж насправді гідний цього виского звання - герой?
Я вважаю, що героями стають лише ті люди, які можуть пожертвувати собою заради блага інших. Героїзм, як на мене, і є найвищим виявом людяності.
По-перше, тільки по-справжньому шляхетні люди, яким властиві співчуття, відповідальність, здатні відчувати чужу біду й віддати своє життя заради інших. Та часто героїзм є платою за чиюсь недосконалість, несправедливість. Можна пригадати чимало яскравих прикладів образного висвітлення цієї думки. Одним із найкращих серед них є Джон Коффі — головний герой роману Стівена Кінга «Зелена миля». Цей чоловік за допомогою свого дару намагається врятувати від смерті двох дівчат, хоча його самого можуть запідозрити в убивстві. Урешті-решт, його засуджують до смертної кари за злочин, якого він не скоював, але на боці цієї мужньої та благородної людини — правда й читацькі симпатії.
По-друге, героїзм виявляється за якихось незвичайних, особливих умов, у які потрапляє той, хто мусить миттєво зробити свій вибір (а для цього він має бути щонайменше порядною людиною). Шкода тільки, що такі обставини часто виникають унаслідок безвідповідальності тих, чиїм посадовим обов’язком було уникнути таких ситуацій. Тому в героїчному гостро відчувається неминучий трагізм жертви, розплати за чужу вину. Прикладів цього і в історії, і в сучасному житті скільки завгодно: подвиг пожежників-ліквідаторів на Чорнобильській АЕС, самовідданість Небесної сотні, героїзм волонтерів під час АТО, які, ризикуючи життям, нехтуючи небезпеку, даючи власні кошти, допомагають бійцям і біженцям, що потребують їхньої допомоги.
Отже, на героїзм здатні лише мужні й шляхетні люди; він потребує готовності в надзвичайно важливий момент зробити вибір на користь тих, кому потрібні твої зусилля. Звичайно, це властиво тільки високоморальним людям і виявляється в їхніх учинках не щодня, а за особливих трагічних обставин, які вимагають жертовності.
Для продажу товару знадобилась вага
Після довгої та похмурої зими природа починає своє оновлення.Звідусіль починає пробиватися молода яскраво-зелена трава, на деревах набухають бруньки та згодом перетворюються на маленькі листочки. Лунає спів та щебет птахів, які повернулись з далеких країв. Навесні все навколо онаповнюється кольорами, звуками та запахами різноманітних квітів.... Весна чарівна пора року!
Переведи в переводчике я украинский не знаю Когда нашему классу объявили об экскурсии,радости нашей не было предела.Мы все очень любили ходить в лес, и поэтому с энтузиазмом приняли предложение. Подготовка далась нам легко. Наш класс очень дружный, и решить все быстро, не составило нам особого труда. Каждому было дано задание.Подготовка заняла всего день, и следующим утром мы должны были отправиться в путь.Погода утром выдалась на удивление теплой: уже пробивались первые лучи, поблескивала роса на травинках. Мы выдвинулись в сторону леса. В дороге было весело. Мы бегали,шутили, смеялись, и не заметили, как лес раскинулся перед нами.Несмотря на то, что уже осень, в лесу еще полно зелени, хотя уже виднеются пожелтевшие листья. По приходу в лес, мы начали свои наблюдения. Искали различных насекомых, птиц и зверьков. Мне была отведена роль фотографа, поэтому я всегда был в центре происходящих событий. По кустом нашли ежика, увидели дятла, поймали ужа - все это я запечатлел. Далее по расписанию, нас ждали спортивные старты. Это было еще веселее: разнообразные эстафеты, бег по пересеченной местности, ориентирование.Все прониклись спортивным духом, и вдоволь набегавшись устроили привал. Нас ждал обед. На природе у всех проснулся звериный аппетит. Набравшись сил мы продолжили прогулку. Не прошло и часа, как нам пришлось собираться в обратный путь. В лесу было очень весело и интересно, поэтому никто не хотел уходить. Но как бы нам не хотелось остаться, нужно было отправляться домой, скоро вечер.<span>Дорога домой была уже не такой живой и резвой, все изрядно устали и лишь изредка хихикали и вспоминали провденный в лесу день. </span>