Золоті руки, світла душа, ясний сокіл
Я з своїми рідними відправився на похід до зимового лісу. Всюди пропахло застарілою корою дуба. Морозне повітря перехоплювало подих, а сніг я завжди скрипів під ногами.
Дерева були вкриті блискучим зимовим серпанком, та зрештою туман розвіявся. Голі вітки дерев були вкриті легким льодовитим шаром, який переливався під промінчиками сонця то білим, то рожевим , то блакитним...
Аж ось по стовбуру дерева поскакала білочка піжучи за іншою. Вони нагадували малих діток в зимову пору...Зашелестів кущ. З відти побігло біленьке зайченя майже зливаючисьзі снігом. Не дарма вони скидають свою шубку та одягають білосніжну,не один хижак не спіймає. А ось снігурі на гілках.Животик в них червоненький .А самі снігурці чорні.Навіть їжачків не видно, мобуть позаривалися в тепленькі норки і дрімають собі під великим шаром снігу...
Весь ліс поснув. Кожна гілочка,кожна тваринка заснула в лісовій тиші, А сам ліс вкрив всіх своїм сном і затих до теплої весни...
Вони завжди знали,у будь-яку хвилину, тренер дасть слушну пораду, допоможе повiрити в себе.
Хiба не вiрите що скоро день настанет,що сонце вже з-за обрiю встаэ
Я бы сделала так
А, в, а, б, а, а, в, в, б, а, а, а, а, б, б, б, а, а, а, а,, в, в, в, в, в, а, а, а,
- Привіт (ім'я)!
- Привіт! Давно не бачились!
- А чому ти не ходив грати в футбол два тижні?
- Бо я не мав часу.
- Чому?
- Я знайшов собі цікаве хоббі!
- І яке?
- Макраме...
- Ха! Це ж для дівчат! Не те що баскетбол!
- Кажи як хочеш, але баскетбол я не любив ніколи!
- Ха-ха-ха! Найкращий воротар у дворі перетворився на дівчисько! Ха-ха-ха!
- Досить. Ти ж розумієш, що немає справ дівочих і хлопчачих!
- Вибач...Просто я ніколи не чув щоб хлопець любив плести з ниток.
- Нічого. Ніхто не ідеальний! До речі, в тебе є хоббі?
- Так!
- І яке?
- Спостерігати за птахами! Можливо, це тобі здається нудним, але це зовсім не так!
- Ну, це дивне хоббі, але тобі воно цікаве, і це найголовніше.
- Бувай,мене мама на обід кличе. Ще раз вибач що образив!
- Це не страшно, бувай!