<span><span>Указом Екатерины II от 10 февраля 1784 г. город получил имя Севастополь.
Название города состоит из двух греческих слов Σεβαστος (Севастос) — «высокочтимый, священный» и πολις (полис) — «город». Себастос — эквивалент латинского титула «Август», поэтому Севастополь означает и «августейший город», «императорский город». В литературе приводились и другие переводы, например, в Большой советской энциклопедии название переведено как «величественный город», «город славы».
Почему? За какие заслуги? Или может быть...</span>
</span>
Українська мова систематично заборонялась і переслідувалась спе-ціальними державними вердиктами та урядовими указами. Переслі-дування її тривало століттями, бере початок від указів Петра І 1708-1710, 1720 рр. про заборону українського книгодрукування та Катерини II про заборону викладання української мовою у Києво- Могилянській академії (1754 р.).
20 червня 1863 р. вийшло таємне розпорядження царського уряду (відоме як Валуєвський циркуляр), у якому міністр внутрішніх справ П. Валуєв наказав: «щоб до друку дозволялися тільки такі твори на ма-лоросійській мові, які належали до галузі вишуканої літератури, про-пуском книг на малоросійській мові як духовного змісту, так навчаль-них і взагалі призначених для першопочаткового читання народу, призупиняється» [320, с. 275]. Російський уряд занепокоїло те, що «при-хильники малоросійської народності» звернули свої погляди на неос- вічену масу, взялися видавати дешеві книги для читання на південно- руському наріччі», що могло «підірвати державний лад.» У циркулярі стверджувалося, що «ніякої окремої малоросійської мови не було, не має і не може бути» і, що наріччя, яке вживається в Україні, є та сама російська мова «тільки зіпсована впливом на неї Польщі» [320, с.275]. Цензура під різними приводами різко обмежила друкування навіть художньої літератури. Синод 3 липня 1863 р., у свою чергу, запропо-нував усім духовним цензурним комітетам не дозволяти релігійних видань на українській мові [285, с. 60]. 31863 р. видання книжок укра-їнською мовою у межах імперії майже припинилося.
Політика, що проводилась з 1863 р. стосовно поляків, українців, бі-лорусів і литовців, вперше в історії Росії відкрито переслідувала мету культурно-мовної русифікації [249, с. 190]. Відносно українців ця полі-тика русифікації мала за мету повну асиміляцію народу [248, с. 107].
Для зведення української мови до рівня селянської говірки Ем- ським указом від 18 травня 1876 р. проголошувалося: « Не допускати
В ПОЛИТИКЕ:
1. Демократизация
2. Возникновение массовых политических партий
3. Рост национализма
4. Империализм
В СОЦИАЛЬНОЙ СФЕРЕ:
1. Сложились следующие группы социальных противоречий:
дворянство - буржуазия
дворянство - крестьянство
буржуазия – рабочие
власть – народ
интеллигенция – народ
интеллигенция – власть
2. Развитие системы образования
3. Революция в естествознании
4. Технологическая революция
PS.(это не на 100% верно)
XV|| в запомнился современникам как (бунташный) век Этот век начался с восктания хлопка и войны под предводительством ИВАНЕ БОЛОТНИКОВА и завершился стрелецкими волнениям Народные волнение охватывали огромные территории а во время городских бунтов восетавшие становились хозяевами столицы