Я не знаю який зробити твір про альтруїзм но знайшла деякі правила та речення про нього)
їжак [=о <span>|</span> -о-]
...........................
Журавлине озеро на Львівщині (Мертве озеро)На сторожі століть дивиться у вічність таємниче озеро<span>На вершині гори затаїлося справжнє диво природи – Журавлине озеро, або як його ще називають Мертве. Розташоване воно поблизу водоспаду Кам’янка на території Національного парку «Сколевські бескиди», що на Львівщині.</span>Гірське озеро є унікальною пам’яткою природи і візитівкою села Кам’янка, яке засноване у XVIII столітті. Ніхто не пам’ятає, коли з’явилось саме озеро. Чи то споконвіків тут і було. Утворилося внаслідок провалу частини гірської породи. І впродовж тисячоліть провалля заповнилось рештками дерев, рослинності та води з гірських джерел.Внаслідок постійного процесу гниття органічних решток на дні озера утворюється вуглекислий газ і сірководень. Вода набуває чорного забарвлення. Піднімаючись на поверхню, газ утворює бульбашки. Спостерігаючи з берега за чорною булькаючою гладдю озера, ненароком відчуваєш себе, наче в казці. Місцеві жителі кажуть, що воно має якусь дивну містичну силу, сповнену таємничості.<span>Існує декілька трактувань походження назви озера. За однією з версій його називають </span>Журавлиним озером, тому що навколо нього на заболоченій місцевості росло раніше багато журавлини, смачної і корисної карпатської ягоди. Інша версія трактує походження назви через улюблену місцину журавлів. Враховуючи той факт, що люди старались обходити озеро стороною через його таємничість і дивний вигляд, на його берегах на верхівках дерев полюбляли селитися журавлі.<span>Цікавим є той факт, що ніхто не знає справжньої глибини озера. Можливо, через легенди і містику, якими оповите озеро, мало хто наважується його досліджувати? Озеро досить глибоке, але справжні глибини його незвідані. В ньому багато потоплених колод і залишків гілля.</span>
Граматичне значення))))))))))
Київ — це столиця нашої країни, її серце та мозок. Київ є одним з найстаріших міст Європи. Йому понад півтори тисячі років. Багато пам’ятає Київ. Пам’ятає нашестя Батия і Чінгісхана. У його брами стукали шведи і яничари. Його голову хотіли схилити кайзерівські війська. Але Київ, здавна гостинний до друзів, повен лютої ненависті до ворогів. Про це розповідають пам’ятники, які любовно зберігає народ.
Київ по праву називають містом стародавньої культури, чудесним архітектурним пам’ятником. Він стоїть, як живий пам’ятник нашої славної героїчної історії, овіяний сивою старовиною, поетичними переказами, чудовими легендами. Справжня прикраса нашої столиці — Софійський собор. «Диво велике», як називали його наші далекі прадіди. В порівнянні сучасними будовами він не високий, але коли стоїш дивишся на його дзвінниці, здається, що він своїм куполами торкається неба. Поставив його Ярослав на місці «битви злої» з печенігами, де його військо перемогло. Ще й досі сперечаються історики про час заснування собору. Уже в XI столітті на його стінах люди видряпували молитви, побажання, ставили дат думаючи, що написана молитва швидше дійде до Бога. Такі написи називаються «графіті» і відповідно до них виходить, що собор старіший, ніж думали раніше. Вивчення собору ще не закінчилось, його стіни ховають ще багато таємниць. Софійський собор — справжня перлина мистецтва, символ духовності, витвір народного генія, який передається від покоління до покоління. В 1990 році за ініціативою ЮНЕСКО Софійський собор внесено до Списку Всесвітньої спадщини людства.