Холодно; короткі дні, довгі ночі; природа засинає; випадає сніг; діти на санях
ЛЕГЕНДА ПРО ВИШНЮ<span>
Пишається весною рясним білим цвітом, а літом смачними червоними ягодами кожне українське подвір’я, адже «садок вишневий коло хати» (Т.Шевченко) і цвіте там «мамина вишня в саду» (Д.Луценко).
Люблять і шанують у нас вишню, як матір (за М.Крищуком):
Жила колись на Україні одна родина. Чоловік козакував при потребі, а відтак сіяв на зимівнику хліб. Жінка була йому до помочі і доглядала за дітьми, бо було за ким. Дав їм Бог п’ятеро синів і одну дочку. Зіп’ялися на ноги господарі, добралися до якогось там достатку. Милувалися у вільну хвилину обоє своєю донечкою-писанкою і синами-соколами. Обминало їх обійстя нещастя, бо хатина ховалася у глибокому байраку та й гострі шаблі й стріли батька та його синів завжди були на сторожі. Та людське щастя у руках Божих…
Настали на Україні важкі часи і вороги віднайшли той щасливий зимівник та й взялися до грабунку. Стали проти ворогів батько з синами, але сила солому ломить: сміливих козаків постріляли і порізали. Кинулися кати до хати та на їхній дорозі стала мати із самострілом. Поклала кулею зайд, а сама впала на порозі рідної хати. Тіла козачі вороги потягли із собою кудись, а маму донечка поховала у саду.
І сталося диво... Виросло на тому місці деревце, яке навесні зацвіло пишним білим цвітом, а літом налилося червоними ягодами, схожими на краплини крові. Милувалася дівчина-сиротина цвітом деревця, а як спробувала смачних ягід, то враз заснула. І сниться їй те деревце , що з нього вийшла постать матері, стала біля неї і каже:
– Видиш ня (бачиш мене, авт.), донечко? – шепотіли люблячі уста. – Виш ня, доню?
З того часу те деревце називають Вишнею. А що великою є душа кожної матері, то краплини-ягоди в неї великі та соковиті. </span>
Пташки ведлетають на чужину и йм дуже вашко вони добивають собi йжу вони дуже важко стройти собi домивкi а потим вони прилнтаю кнам
— У парках є місця, де діти катаються на атракціонах, грають у м'яч, бігають. Але є і такі місця, де люди неквапливо гуляють, спокійно сидять на лавках. Як ви вважаєте, у яких місцях ми швидше зустрінемо тварин? Чому?
<span>— Уявіть, що ви прийшли до парку. Присядьмо тихенько на лавку. Навряд чи ми одразу побачимо тварин. Але якщо посидимо подовше і не порушуватимемо тиші, то навкруги з'являться. (Учні називають тварин, зображених на фотографіях, знаходять поміж них комах, птахів, звірів. Учитель звертає увагу на те, що в ставку можна помітити рибу, жабу. Проте з'ясовується, що не всіх тварин діти можуть назвати. Наприклад, навряд чи вони правильно назвуть усіх птахів. Тоді учитель демонструє малюнки зяблика, дрозда, повзика. Потім діти прослуховують запис голосів птахів (зяблика, дрозда, великої синиці).)</span>
Думаю цей фільм знає кожен, немає людини яка б не чула і не плакала переглядаючи його сюжети. Я бачила багато фільмів, проте найбільше мені подобається Титанік. Це неймовірна історія кохання. Справжнього , вірного, яке нічого не коштує. Титанік не можливо дивитися без сліз, я думаю навіть сама черства людина, без почуттів зронить сльозу. Там показано що потрібно боротися за кохання не дивлячись ні на що. Головна героїня вибрала простого, бідного хлопця, тому що вона його любила. Її не цікавило багатство діаманти, її не хвилювали слова мами яка засуджувала її вибір. Вона просто кохала свого Джека.
Я дуже хочу щоб і в наші часи існувало таке кохання.