Мати, матінко, матуся - ці слова знайомі мені з самого дитинства. Від них віє спокоєм, теплом, добротою... З перших кроків життя мене оточувала материнська любов та ласка. Перші вірші та байки Глібова читала мені матуся, вона повела мене у дитячий садочок, а потім у перший клас. Так почалося моє навчання. Мати завжди була зі мною поруч: і в радощах, і в труднощах. Хто, як не мати, оберігає нашу родину від злих вітрів і лихоліття; дає нам мудру пораду у нашому складному житті; захищає нас від невірного кроку? А так легко помилитися і піти не тою стежкою, а ще й гірше зламатися і перекреслити усі матусині мрії. <span>Кожна мати радіє успіхам своєї дитини. Спочатку це перші літери рідною мовою у твоєму зошиті, потім ти починаєш писати речення, які складаються у твір. Яка це радість для матусі, коли ти напишеш свій перший вірш і він обов'язково буде присвячений їй, твоїй матінці, твоїй берегині. І ось до твоєї родини прийшло свято - ти закінчив школу, і перед тобою простеляється багато шляхів... так обери свій єдиний шлях на все життя, отримай ту спеціальність, що тобі подобається, не розчаруй свою матір. А вона буде радіти за тебе. Покидаючи материнську оселю, не забудь озирнутися і подякувати їй за все добро, що вона зробила для тебе...</span>
Поле саме по собі прекрасне, але зимове поле ні з чим не зрівняється! Так приємно бачити біле, чисте устелене ніби білим ковриком поле.
На весні по трохи пробиваються підсніжники. Це видовище побачиш не часто, як маленькі квіточки пробиваються через велику товщу снігу.
Вночі поле просто надзвичайне! Зірки осяюють його і здається, ніби воно світиться...
1) - Вибачте, не могли б Ви поступитися мені місцем?
- Так, звісно, сідайте.
2) - Я ненавмисне тебе зачепив, вибач.
- Нічого страшного.
3) - Вибачаюсь, але мушу відлучитися, я Вам передзвоню.
- Гаразд, буду чекати.
4) - Наші плани на сьогодні відмінились, вибач, будь ласка.
- Нічого, перенесемо їх на завтра, бувай!
Типу так??