Девушки гадали, башмачек крешенский вечерок
<u />Сказочные мотивы повести подчинены духовным идеалам Церкви Христовой.
В одном из крестьянских домов в селе Ласково близ Рязани гонец, посланный на поиски врача для заболевшего князя Петра Муромского, увидел странное зрелище: за ткацким станом сидела дева и ткала холст, а перед нею скакал заяц. Говоря загадками, Феврония испытывала гостя на знание "языка мудрости". Первое иносказание Февронии "плохо, когда дом без ушей, а горница без очей" содержало сообщение о том, что Феврония - незамужняя девушка, не имеющая ребенка ; у нее есть заяц, но нет собаки: "Если бы был в нашем доме пес, то учуял бы, что ты к дому подходишь, и стал бы лаять на тебя: это - уши дома. А если бы был в горнице моей ребенок (текстовые варианты "отроча", "детище"), то, увидев, что идешь в горницу, сказал бы мне об этом: это - очи дома".
<span>Цепочка событий в Повести начинает разворачиваться с момента, когда к жене самодержца г. Мурома князя Павла стал прилетать "на блуд" "неприязненный змей". Он являлся ей в своем настоящем виде, а перед всеми другими людьми принимал вид Павла. Это первый встреченный нами в Повести языческий мотив - широко распространенное поверье об Огненном Змее.</span>
У «Різдвяній пісні у прозі» Ч. Діккенса показаний старий жадібний чоловік. У нього немає власної родини, дітей, і він зовсім не радіє найкращому святу — Різдву. У Скруджа є все. Він багатий, у нього є торгова спілка, він вміє заробляти гроші. Справді, без грошей не буде і свята, бо ні за що буде купити подарунки чи накрити святковий стіл. Гроші дуже потрібні усім. Бідність та убогість дуже неприємні. У цьому творі Чарльз Дік-кенс показав, які потворні «Бідність» і «Темнота».
<span>Вони змальовані у вигляді маленьких діток, але діти ці потворні, зморщені, худі, обдерті. Ось така неприваблива бідність. Ніхто не хоче бути нещасним. Але Скрудж нічим не кращий за цих потвор. Він хоч і багатий, але поводиться, як бідний, бо економить на всьому, і в нього немає ні свята, ні подарунків. Справжнє щастя Скрудж пізнав, коли зумів зробити гарні справи. Подарував родині Боба великого індика, а сам відправився в гості до племінника. Він став посміхатися й робити добро. Від цього на душі в нього потеплішало, і Різдво стало його улюбленим святом. </span>
<span>Мені здається, що найцінніше в житті — це наші рідні. Я хочу, щоб мої мама й тато, брат, бабуся, тітка були завжди здорові й посміхалися. Коли ми збираємося разом, навіть без подарунків, але з гарним настроєм — це найцінніше для мене. Добре, що Скрудж зрозумів свої помилки та встиг їх виправити.</span>
<span>Человечность – это русское «гуманизм», но с той особенностью, что – не
теория, не учение, а душевный склад, свойство характера, образ поведения, более или менее
знакомые всем. Это сочувствие и справедливость, как душа и логика человечности, и все их
производные: чуткость, отзывчивость, терпимость, снисходительность, понимание, честность
(как нежелание манипулировать другими ради своих выгод), не-эгоистичность (альтруизм по
справедливости)... Как видим, эти свойства, согласно отраженному в языке общему мнению, и
составляют собственно человеческое в человеке, его подлинную природу.<span>
Так вот, моя мысль в том, что человечность –
</span></span>
Молодая мать, девушка, которая обещала царю Салтану сына. Любит царя Салтана и своего Гвидона. В трудную минуту обращается к силам природы - к волне.